Були три брати, усі троє неодружені були. Жили вони окремо, мали свої будинки. Сказав один з них:
- Одружитися будемо. Молодший сказав:
- Старший брат, коли завтра встанемо, подумаємо. Назавтра, уставши, прийшов молодший брат до свого старшого брата. Середній брат не прийшов. Коли вони сиділи, двері відкрилися. Дивляться – середній брат коштує, тримає спис і говорить:
- Мій старший брат, мій молодший – брат! Дружину собі шукати піду.
Після цього пішов. Тоді старший брат своєму молодшому братові сказав:
- Іди з ним, він дуже дурний! Побрав благословення молодший брат від свого старшого брата й пішов. Пішов і по дорозі наздогнав свого середнього брата. Пішли вдвох. Коли вони йшли, то почули стукіт: хто те рубав дрова. Стали підкрадатися: виявляється, бабуся поліно колола. Підійшли до неї близько. Вона залишила дрова й сама собі говорить:
- Вухо, що говориш? Люди прийшли? З вуха голос чутний:
- Прийшли.
Потім знову говорить:
- Потилиця, що говориш? Люди прийшли?
З потилиці голос чутний:
- Прийшли.
Бабуся до будинку підійшла, у будинок пішла, говорить:
- Баби, виходите!
Вийшли прекрасні дівчата. Хлопці тих дівчат побачили. Середній брат побажав зараз же йти до дівчат. Молодший сказав:
- Середній брат, не ходи. Потилицею, вухом говорить значить не людей, а диявол. Умреш, не ходи!
У відповідь на це середній брат свого молодшого брата вдарив і пішов до дівчат. Молодший брат залишився.
Середній брат увійшов у будинок. Коли ввійшов, то побачив: там дві красуні дівчини сидять. Бабуся сидить на передньому місці.
- Гарна людина, кажи, звідки прийшов? На це він сказав:
- Дружину я шукаю. Бабуся ближче до нього посувається. Та людина побачила: потилиця її із зубами. Вона до нього близько підійшла. Стрибнула бабуся на людину й почала кусати його шию. Шию перегризла йому, так і вбила його.
Молодший брат прийшов туди тайкома, бачить: середнього брата давно вбили. Після цього назад утік. До свого будинку дійшов, старший брат один сидить. Увійшов. Старший брат його запитав:
- Друг, живий твій брат? Молодший брат відповів:
- Бабуся вбила мого середнього брата. Старший брат сказав:
- Завтра встанеш, ступай дружину собі шукай. Назавтра ранком устали наряджається молодший брат. Зібравшись, молодший брат сказав:
- Куди я піду? Старший брат сказав:
- Іди нагору по ріці. Коли дійдеш до того місця, де ріка на два рукава потече, там мій спис кидай. У яку сторону впаде, туди ступай. Мої лижі захопи.
Молодший брат старшому братові у ноги поклонився, після того пішов нагору по ріці. Прийшов до того місця, де ріка на два рукава потекла. Списом свого старшого брата кинув. Спис убік правої ріки впав по правій ріці пішов. До великої галявини дійшов. З галявини побачив будинок. У дворі його оленів повним повно. До того будинку пішов, до двору будинку дійшов. Дійшовши, назад обернувся. Обернувшись, побачив, що колишнього будинку ніде немає: Старенький будиночок коштує, поганий. У цей будинок увійшов. Коли він увійшов, бабуся, здригнувшись, підхопилася. Коли вона підхопилася, з її черева шкіра вся відділилася.
Він побрав казан, налив води, зварив її шкіру із черева й вийняв. Коли вийняв, побачив виявляється, це сало із задньої частин лося. Та людина поїла лосине сало. Бабуся сказала:
- Здалеку, видне, прийшов. Лягай спати. Ліг спати. Назавтра ранком, коли прокинувся, бачить – гарний будинок. У середину дивиться гарна дівчина посередині будинку ходить, їду готовить… Та людина встала. Дівчина сказала:
- Мене поки не займай! Якщо – зумієш побрати надворі оленів мого хазяїна, тоді мене у дружин побереш.
Та людина вийшла. Виходячи, побачив оленів просто як комарів багато. Серед тих оленів один із залізними рогами був, копита його теж залізні, ротом і носом іскри метав. До нього людина пішла. Коли він ішов, побачив, що торба наповнена лежить. З отвору торби бісерна шапка видніється. Побрав її. Олень із залізними, рогами за хлопцем погнався. Буцати його початків. Людей шапкою став бити оленя й закричав:
- Що з тобою? Я адже хазяїн твій! Після цього олень перестав буцати, морду про ту людину почав чесати. Людей надягла на оленя ремінь, повів. Коли він повів його, то олені позад нього пішли усе. До будинку дійшов. Увійшовши у будинок, сказав:
- Господарка, твоїх оленів привів. Дівчина сказала:
- У твій будинок підемо!
Десять днів збиралися. Відправилися. Чоловік її поперед каравану був. Дружина за була. До свого старшого брата дійшов. Старший брат зрадів:
- Мій молодший брат з дружиною приїхав. Старший брат став робити для чуму жердини. Усе у червоний колір пофарбував. Дружина молодшого брата будинок поставила. Будинок поставивши, оленя вбила. Зварила, покликала старшого брата свого чоловіка й погодувала. Потім нинбу дощечку побрала, вийшла, оленів покликала. Олені прийшли. Ходить серед оленів, уважає їх. Із сонцем на чолі однорічний олень прийшов. Того оленя по чолу нинбой ударила. Негайно перед нею гарна дівчина встала. Цю дівчину вона побрала за руку й привела у будинок. Старшому братові свого чоловіка у дружин пропонує. Зрадів старший брат і молодшому сказав:
- Підемо шукати нашого середнього брата. Спорядилися. Старший брат кліщі побрав, молот побрав. Пішли. Коли йшли, до густої хащі лісу дійшли. Чують стукіт: хто те ліс рубає. Стали підкрадатися. Дивляться – бабуся ліс рубає. Бабуся сказала:
- Потилиця, що говориш?
- Люди прийшли, – чутний голос із потилиці.
Бабуся до будинку побігла й говорить:
- Баби, вогонь розлучаєте. Дві баби вийшли, подивилися й знову ввійшли. Прийшли люди у будинок. Дивляться: дві дівчата сидять, а з ними бабуся. Говорить вона:
- Кажіть, навіщо прийшли.
Розмовляючи, наближається до них. Люди дивляться: потилиця у баби із зубами. Старший брат її за зуби кліщами схопив і став бити молотом. Бабуся виривається, кричить:
- Умираю, залиши мене!
- Навіщо ти вбила мого молодшого брата? Мого молодшого брата принеси.
Принесла його кістки й зібрала. Брати їх у торбу засунули. Після того, як бабуся кістки принесла, брати вбили її й спалили разом з будинком. Спалили й додому пішли. Дружина старшого брата назустріч вийшла, чорного оленя живцем повалила, черево його розпорола. Кістки померлого людини туди засунула. Дивиться кості усе жилами покрилися. Ще іншого оленя, строкатого, живцем повалила, черево розпорола. Кістки людину знову вклала. Потім дивиться – увесь м'ясом покрився, тільки подиху не було. Білого оленя повалила живцем, черево йому розпорола. Знову людину туди вклала. Незабаром воскрес. Сказав:
- Довго, видне, спав. Старший брат його відповів:
- Якби мене не було, ти довше б спав. У будинок увійшли. Дружина старшого брата їду зварила й усіх нагодувала. Після цього побрала нинбу й вийшла. Вийшовши, свиснула. Прийшов олень із сонцем на чолі. Ударила по чолу нинбой гарна дівчина встала. У будинок її ввела, тій людині дала у дружин. Людина обрадувалася. Добре дотепер живуть.