Живуть бабуся з онуком. Бабуся сидить будинку, пряде нитки, онук бігає на вулиці й відіграє. чи Довго, чи коротко так жили, онук підріс, став ходити на полювання й на риболовлю.
Так вони жили. Ось одного разу онук говорить бабусі:
- Бабуся, піду ка я до Вошинг Урту сватати його молодшу дочку.
Бабуся відповідає:
- Не ходи, онученя, у тебе ще руки не зміцніли, ноги не зміцніли як випливає.
- Ні, однаково піду.
Умовив бабусю. Зібрався. Вийшов на вулицю, кинув свої подволожние лижі й, куди вони носами встали, туди й пішов.
Чи Довго, чи коротко йшов, знайшов слід горностая й пішов по ньому. Небагато пройшов, бачить горностай заліз на дерево. Ними Хіти вбив горностая, зняв з нього шкіру разом з пазурами й зубами й пішов далі.
Ішов ішов, знайшов білячий слід. Пішов по білячому сліду. Небагато пройшов, бачить – білка залізла на дерево. Він убив її, зняв з неї шкурку разом з пазурами й зубами й пішов далі.
Чи Довго, чи коротко йшов, вийшов до величезного міста.
Оглянув місто колом. Багатий будинок завжди виділяється. Ними Хіти ввійшов у цей примітний будинок. Бачить, Вошинг Урт сидить. Увійшов, привітався:
- Здраствуй, дідусь Вошинг Урт!
- Здраствуй, здраствуй, онученя! Яким чином тебе сюди занесло, яким чином тебе сюди привело?
- А а, я, нещасний, так собі броджу. Улаштували бенкет із приводу приходу гостюючи. чи Довго, чи коротко бенкетували, Ними Хіти говорить Вошинг Урту:
- Я прийшов до тебе торгуватися виряджатися. Прийшов свататися до твоєї молодшої дочки, яку ти тримаєш у багато прибраній світлиці. Може бути, надумаєш видати її за мене?
Вошинг Урт вилучив свою голову й. тримав її так рівно стільки часу, скільки вариться казан. Потім підняв голову й говорить:
- Що поганого у тому, щоб дочка заміж віддати? Віддам. Але ти зроби мені одна справа. У нас на краю міста прижився літаючий велетень Тунгх із дружиною. Вони вже сім років щодня викрадають людей з мого міста й годують своїх дітей. Так вони будуть викрадати людей доти, поки не будуть літати їхні діти. Ось якщо ти зумієш повести ладь Тунгхов, тоді я віддам за тебе мою дочку.
Ними Хіти погодився прогнати літаючого велетня Тунгха.
Пішов туди. Дивиться вірно, коштує дуже високе дерево, зовсім без суків. На самій вершині гніздо літаючого Тунгха.
Ними Хіти дістав з кишені шкурку горностая й влез. у неї, обернувся горностаєм і став підніматися на дерево. Ліз ліз утоми пазурі горностая. Зняв він шкіру горностая. і одягся у білячу шкіру. Обернувся білкою, знову став підніматися нагору.
Небагато до гнізда не добрався, як раптом із гнізда назустріч йому вискочила більша противна жаба. Ними Хіти вихопив сокиру й розрубив жабу навпіл.
Вліз Ними Хіти у гніздо, а у гнізді два дитинчата одні сидять. Ними Хіти говорить дитинчатам літаючого Тунгха:
- Чому не летите oтcюдa? Дитинчата говорять:
- Ми відрощуємо крила. Тільки почнуть вони відростати, як хто те приходить і відгризає у нас їх. Тому й не летимо.
Ними Хіти говорить:
- Я знаю, хто відгризав ваші крила. Це була більша жаба. Я її вбив, тепер нікому відгризати ваші крила, тепер відрастуть.
Він вийняв з кишені золоту пляшечку з водою й помазав кінці крил у дитинчат літаючого Тунгха. Помазав і велів:
- Машите крабоми!
Дитинчата Тунгха почали махати крабоми. Почувають – так добре. Незабаром знову помазав. Знову вони стали махати крабоми: стало ще краще. Помазав втретє й велів летіти. Дитинчата Тунгха полетіли. Облетіли усе біле світло й знову повернулися до гнізда. Ними Хіти запитує:
- Ну як, тепер можете полетіти? Дитинчата говорять:
- Можемо. Скоро наш батько й наша мати, прилетять. Вони можуть тебе з'їсти. Ми тебе сховаємо.
Сховали дитинчата Ними Хіти на дні гнізда. Незабаром прилітає літаючий Тунгх і приносить гарного юнака.
Прилітає матір і приносить гарну дівчину.
Діти говорять:
- Ми вже поправилися, тепер можемо літати.
- Хто ж вас вилікував?
- Того, хто вилікував нас, ми тут ховаємо. Батько й матір говорять:
- Покажіть нам його.
- А ви його не з'їсте?
- Навіщо ж ми його з'їмо? Ми йому спасибі скажемо. Діти велетня вийняли Ними Хіти із гнізда.
- Ось хто нас вилікував. Якби не він, ми ніколи б не стали літати.
Літаючий Тунгх із дружиною говорять:
- Здраствуй, Ними Хіти! Як тебе сюди занесло?
- Я, нещасний, просто так броджу; і розповів, навіщо прийшов сюди.
- Спасибі тобі за те, що вилікував наших Дітей. Літаючий Тунгх говорить дружині:
- Ти тепер лети з дітьми; де знайдеш гарне місце, там і зробіть собі гніздо. Я залишуся тут, буду допомагати Ними Хіти. А ти, Ними Хіти, сідай тепер мені на спину, і я понесу тебе, куди тобі потрібно.
Відпустили велетні юнака й дівчину додому. Ними Хіти сіл на спину літаючого Тунгха, і полетіли вони до міста Вошинг Урта.
- Тепер іди до Вошинг Урту, – говорить Тунгх, – запитай, напевно він ще завдання дасть. Запитай і приходь до мене. Ними Хіти пішов до Вошинг Урту, говорить:
- Твій наказ я виконав: літаючого Тунгха із дружиною прогнав.
Вошинг Урт говорить:
- Прогнати те ти прогнав їх, так тепер для бенкету гарне частування потрібно. Де знайдеш його? Тут поблизу нічого підходящого немає. Гарну їжу, гарне питво пошукати треба. У старий час я чув, що за невідомими землями, за невідомими морями є тридцатиголосие пташки. Якщо принесеш цих пташок, віддам за тебе дочка. Ними Хіти пішов до літаючого Тунгху, говорить:
- Вошинг Урт говорить, що за невідомими землями, за невідомими морями є море. На березі цього моря є тридцатиголосие пташки. Якщо принесу цих пташок, тоді, говорить, віддасть свою дочку. Літаючий Тунгх говорить:
- Сходь до міських ковалів, вели зробити залізну перевагу.
Ними Хіти сходив до ковалів. Велів зробити пастку (залізна перевага). Зробили перевагу. Він приніс його до летаюющему Тунгху. Літаючий Тунгх говорить:
- Поклади свою перевагу мені на спину й сідай сам. Вони Хіт поклас переваг, сів сам, й летающий Тунгх полетел. Летіли летіли, нарешті опустилися. Літаючий Тунгх говорить:
- Ними Хіти, сходь нарубай тичини для переваги. Ними Хіти сходив, нарубав тичин і занурив їх на спину літаючого Тунгха й полетіли далі. чи Довго, до ротко чи летіли, вийшли до вододілу двох морів. Приле тели, сіли.
Літаючий Тунгх говорить:
- Постав тичини переваги й розтягни перевагу, а я піду заганяти тридцатиголосих пташок.
Літаючий Тунгх полетів.
Небагато часу через Ними Хіти бачить: Тунгх жене тридцатиголосих пташок. Пташки нагору – і літаючий Тунгх нагору кидається. Так він жене їх на перевагу. Коли підлетіли до переваги, пташки прагли здійнятися нагору, але літаючий Тунгх перепинив їм шлях, і усе пташки потрапили у перевагу. Ними Хнти швидко спустив перевагу. Пташки усе попалися.
Літаючий Тунгх говорить:
- Тепер занур їх до мене на спину, і полетимо назад. Ними Хіти занурив пташок на Тунгха й сам сів. Літаю щий Тунгх став злітати. Махав махав крабоми, ніяк не міг злетіти. Піднатужився ще раз; помахав помахав крабоми, ледве злетів. чи Довго, чи коротко летіли, нарешті долетіли до міста Вошинг Урта й сіли. Літаючий Тунгх говорить:
- Тепер, Ними Хіти, сходь до Вошинг Урту й попроси у нього тридцять коней.
Ними Хіти пішов, попросив тридцять коней, занурив на них свою дичину й повіз у комори Вошинг Урта. Усі комори наповнив. Пішов Ними Хіти до Вошинг Урту й говорить:
- Я виконав твій наказ.
Вошинг Урт довго сидів мовчачи, потім сказав:
- М'ясо те привіз, а риби ні, на бенкеті потрібна й риба. Якщо ти не знаєш, де шукати гарну рибу, я скажу. У невідомій стороні, у невідомому напрямку є море. У цім морі є златоперий окунь. Якщо піймаєш цього окуня, тоді дочку віддам і великий бенкет улаштую.
Ними Хіти пішов до літаючого Тунгху й говорить:
- Вошинг Урт так говорить: У невідомій стороні, у невідомому напрямку є море. У цім морі є златоперий окунь. Якщо піймаю цього окуня, тоді, говорить, віддасть свою дочку.
- Ну, онученя, – говорить Тунгх, – сідай на мою спину.
Ними Хіти сіл на його спину, і вони полетіли.
Чи Довго, чи коротко летіли, сіли. Літаючий Тунгх говорить:
- Сходь, онученя, нарубай тридцять товстих колів для запору.
Ними Хіти нарубав колів, занурив на спину літаючого Тунгха. Занурив, і полетіли далі. чи Довго, чи коротко летіли, прилетіли до вододілу двох морів, сіли на землю.
Літаючий Тунгх говорить:
- Тепер, онученя, зроби запор, коли постав проти плину. У середині запору видовбай більшу ополонку.
Ними Хіти зробив запор, видовбав більшу ополонку, а сам відійшов у сторонку й сіл поблизу. Незабаром з ополонки вистрибнули на лід, два чебака. Чебаки говорять:
- Ними Хіти, зроби добру справу, відпусти нас у воду.
Ними Хіти говорить їм:
- Я вас відпущу, якщо ви приженете до мене у запор златоперого окуня.
- Ми боїмося златоперих окунів, вони нас з'їдять.
- Ну, не прагнете, подихайте тут, мені не шкода.
Рибки говорять:
- Змилуйся, Ними Хіти, відпусти нас, ми зовсім замерзаємо.
- Сходите, приведіть златоперого окуня, тоді відпущу.
- Ми дуже боїмося златоперого окуня, не підемо ми туди.
- Якщо боїтеся, мерзніть, мені справи немає.
- Будь ласка, збери всю свою доброту, відпусти нас. Так і бути вуж, сходимо, приведемо сюди златоперого окуня. Ними Хіти побрав їх і відпустив у воду. Небагато часу пройшло, заходила, захвилювалася вода під льодом. Бачить, чебаки його пливуть, а за ними величезний окунь женеться. Рибки вистрибнули на лід, а за ними й окунь вистрибнув. Ними Хіти прийнявся рубати окуня своєю сокирою. Чебаков знову відпустив у воду, а сам розрубив окуня на тридцять частин і занурив на спину літаючому Тунгху.
Став Тунгх злітати: махав махав крабоми, не злетів. Другий раз зібрався із силами, махав махав крабоми, насилу злетів. Та полетіли. Прилетіли у місто Вошинг У рота.
Літаючий Тунгх говорить:
- Іди швидко, проси тридцять коней, запряжених у сани.
Ними Хіти сходив, попросив коней, занурив рибу, повіз у комору Вошинг Урта.
Пішов Ними Хіти до Вошинг Урту й говорить:
- Що наказано було, я зробив.
- Тепер можна теперішній бенкет улаштувати, – говорить Вошинг Урт.
На усе місто, на всі юрти бенкет улаштували. Місяць бенкетували, тиждень бенкетували. Свято скінчилося, тепер щасливо живуть.