Жили два хлопці. Були вони більшими друзями. Одного кликали Адичах, іншого - Кечох. Дали вони клятву не залишати один одного у лиху.
- Мій батько дуже хоробрий. Я весь у нього пішов. Ти, Кечох, із мною не пропадеш, - говорив Адичах.
Кечох мовчачи вислухав свого друга й добре запам'ятав його слова. Якось ішли вони по тайзі. Назустріч їм ведмідь. Адичах миттю виявився на дереві. Кечох упав на землю й прикинувся мертвим. Ведмідь підійшов до нього, обнюхав особу й зашкутабогав у тайгу - мертвих ведмеді не торкають. Адичах почекав, поки ведмідь пішов, зліз із дерева й запитав у товариша:
- Що тобі ведмідь говорив?
- Він сказав: ніколи не ходи у тайгу із другом, який тільки про себе думає...
З тих пір з'явилася у хакасів прислів'я: " Без лиха друга не довідаєшся".