Ледачий хлопчик сидів на березі ріки.
Хлопчикові було жарке. Його тягло у воду. Але було лінь роздягатися. Більш того, лінь було рухатися з місця.
- Ох, як пекуче!- зітхав хлопчик.- Викупатися б тепер. У воді, напевно, добре!..
Почула це синичка, що сиділа на гілці, схилила голову й подивилася вниз на хлопчика.
- Викупайся, друг мій, - порадила вона.- Адже тобі ніхто й ніщо не заважає.
- Так, добре тобі говорити "викупайся", - образився хлопчик.- А якщо я втоплю?
- Тримайся за осоку, що росте на березі, - сказала синичка й зстрибнула на гілку нижче.- Ось за цю осоку.
- Так, добре тобі говорити "тримайся за осоку"... А якщо я руку поріжу?
- Надягни шкіряні рукавиці, - продовжувала радити синичка.
- Так, шкіряні рукавиці... А якщо вони промокнуть?
- Ти їх на сонце висушиш.
- Я висушу, а вони порвуть.
- Ну, якщо порвуть, ти їх полагодиш, - не вгамовувала синичка.
- Ти навчиш...- образився хлопчик. - Почну лагодити так уколю собі палець...
- А ти надягни наперсток...
Хлопчик розсердився. Така маленька, зовсім непомітна пташка, а глузує з нього! Він схопив камінь.
- Зараз я тебе провчу...
Але у цей час ноги його посковзнулися, і він упав у ріку. Синичка полетіла.
Хлопчик виліз із води й ліг на сонячну галявинку. Він лежав і довго лаяв синичку за те, що йому доводиться сушити на собі мокрий одяг. А синичка літала по кущах і посміювалася над ним.