Одного разу прийшов до шапкаря замовник, приніс овечу шкурку й просить:
- Зший мені із цієї шкурки шапку!
- Добре, - говорить майстер, - зшию! Вийшов замовник від майстра й думає:
Але ж шкурка більша - може бути, удасться викроїти дві шапки? Подумав він так, повернувся до шапкаря й запитує:
- Скажи мені, майстер, а не чи можеш ти зшити із цієї шкурки дві шапки?
- Тому ж немає? - відповів шапкар. - Можу.
- Якщо так, зший вуж дві шапки, - сказав замовник і пішов.
Пройшов він небагато, подумав, знову повернувся до шапкаря й запитав:
- Майстер, а не чи зшиєш ти зі шкурки три шапки?
- Тому ж немає? - відповів шапкар. - Зшию й три. Зрадів замовник і запитує:
- А не зшиєш чи чотири?
- Зшию й чотири! - відповів майстер.
- А п'ять?
- Зшию й п'ять.
- Тоді зший мені п'ять шапок!
Пішов замовник, але з півдороги знову повернувся й запитав:
- Майстер, а не зшиєш чи шість шапок?
- Зшию й шість.
- А не зшиєш чи сім? А може бути, і вісім шапок?
- Тому ж немає? Та вісім зшию! - відповів майстер.
- Ну, тоді зший мені вісім шапок!
- Добре, зшию вісім. Приходь через тиждень за своїм замовленням. Через тиждень замовник прийшов до майстра:
- чи Готові мої шапки?
- Готові, - відповідає майстер. Покликав він свого учня й говорить:
- Мабуть і принеси замовникові його шапки.
Учень негайно ж приніс вісім маленьких шапочок - не на голову їх надягати, а на яблуко! Глянув на них замовник, здивувався й запитав:
- Це що ж таке?
- Це шапки, які ти мені замовив, - відповів шапкар.
- Агов, майстер, чому ж ці шапки такі маленькі вийшли?..
- А ти сам подумай! - відповів шапкар.
Побрав замовник вісім маленьких шапочок, пішов і став роздумувати: "Чому ж це такі маленькі шапочки вийшли? Чому?.. "