Жив-Був один юнак. Захотілося йому одружитися й звернувся він до батьків за благословенням.
- Відмінно, синок. - сказав батько. - Я благословлю тебе, і ти зможеш одружитися, але тільки якщо принесеш мені золоту монету, зароблену власною працею.
Юнак посміхнувся, подумавши, що з такою умовою він упорається дуже легко - у нього була припасено одна золота монета.
Наступного дня він побрав її й приніс батькові. Батько побрав монету й кинув її у ріку.
- Ну, батько, тепер те ти мене благословиш на шлюб? - запитав юнак.
- Ні, синок. Я адже говорив тобі що ти повинен сам заробити гроші. А цю монету не ти заробив.
Юнак знизав плечима: звідки батько довідався правду? Адже ці гроші юнак дійсно не заробив.
Наступного дня він попросив золоту монету у своєї матері. Побрав її й відніс батькові.
Та знову батько кинув золото у ріку. Юнак ще більше здивувався, але Усе-таки запитав:
- Чому ти зробив це? Я адже приніс тобі золоту монету, як ти й просив. Тепер ти благословиш мене?
Та знову батько відмовив синові, сказавши:
- Ти не заробив цих грошей.
Задумався юнак. Подумав він, що це може повторюватися довго, а він так і не одержить благословення на весілля.
Та розв'язав він знайти роботу й самому заробити золоту монету.
Пройшло багато днів і юнак зміг заробити золоту монету своєю власною працею. Він відніс її батькові.
Коли батько намірився й цю монету кинути у ріку, юнак не витримав - кинувся до нього, перехопив руку й сказав у розпачі:
- Ні, батько, не роби цього! Я багато днів гнув свою спину, щоб заробити цю монету, а ти так запросто прагнеш викинути її у воду!
- Тепер, синок, я благословляю тебе на створення сім'ї. - сказав батько. - Тепер-Те ти довідався ціну грошам, які зароблені своєю власною працею й будеш витрачати їх розумно.
Так, юнак одружився й ніколи не пускав гроші на вітер.