Непереможний півень

Чи Було, не було - Жив один півень. Копався цей півень у смітті й знайшов золотий. Злетів він на дах і закричав: - Ку-но-ре-ку, гроші знайшов! Цар почув, наказує своїм назирам-везирам піти відняти, йому принести. Назири-Везири йдуть, віднімають, приносять цареві. Півень кричить: - Ку-но-ре-ку, цар мої багатства привласнив! Цар віддає, золотий назирам-везирам і говорить: - Віднесіть, віддайте назад, не те цей негідник знеславить мене на увесь світ! Назири-Везири йдуть, віддають золотий півневі. Півень знову піднімається на дах: - Ку-но-ре-ку, цар мене злякався! Цар гневается й наказує назирам-везирам: - Ідіть, - говорить, - схопите цього негідника, відрубаєте йому голову, зварите його, подайте мені. Я знімання й позбудуся його! Назири-Везири йдуть, вистачають півня, несуть, а він кричить: - Ку-но-ре-ку, цар мене у гості покликав! Зарізали півня, поклали у казан, прагнуть варити. Півень не вгамовує: - Ку-но-ре-ку, цар мене у гарячу лазню послав! Зварили півня, принесли, поставили перед царем. Півень кричить: - Із царем за одним столом сиджу! Ку-но-ре-ку! Цар вистачає півня й ковтає. Півень уже у ковтку у царя, а усе кричить: - По вузькій вулиці проходжу! Ку-но-ре-ку! Цар бачить, що півень і отут усе не вгамовує. Наказує назирам-везирам оголити шаблі й стати напоготові Якщо півень ще раз закричить - рубати. Назири-Везири оголили шаблі, стали напоготові: один по одну сторону, іншої - по іншу. Добрався півень до царського шлунка - знову кричить: - На білому світлі жив, у темне царство потрапив! Ку-но-ре-ку! - Рубаєте! - наказує цар. Назири-Везири рубають і розпорюють цареві живіт. Півень вискакує, біжить, злітає на дах і кричить: - Ку-но-ре-ку!