У часи давні-старожитні у одного хазяїна була красуня дочка. А у будинку він тримав батрака. Хазяїн праг, щоб батрак намагався ще більше, і пообіцяв йому одного разу:
- Ти не лінуйся, синок, працюй як випливає, ретельно, а я у нагороду видам за тебе свою дочку.
Батрак був щасливий, він працював без відпочинку, не жалував сил. Йому були дарма жарка спека й холодна тумани, утома й недуги. Він трудився із самого раннього ранку до пізньої ночі.
Пройшло три роки. Хазяїн розбагатів. Тепер він уже думав інакше: «Нині будинок мій не те, що раніше. Хіба годиться видавати заміж за якогось батрака дочка з такого багатого будинку, та ще красуню? Та дочки радості не буде, і самого люди на сміх піднімуть».
Тому хазяїн потай від батрака посватав дочку за сина самої багатої людини у селі.
А у день весілля хазяїн покликав до себе батрака:
- Піди, — говорить, — синок, у джунглі й принеси бамбук про сто колінця. - Та с глузуванням додав: — Ти адже знаєш, що на весіллях рис їдять паличками, виструганими тільки з такого бамбука. Після цього ми й улаштуємо весілля.
Батрак не зрозумів хазяйського глузування. Він схопив великий ніж і поспішив у джунглі. Довго бродив він по диких заростях, але ніде не міг знайти такого величезного бамбука, у якого було б сто міток, сто колінець. Засмутився хлопець, сіл і заплакав.
Раптом перед ним з'явився сивий старець:
- Про що плачеш, синок? Скажи, нічого не приховуй. Батрак розповів йому всю свою історію, як говориться, від голови
До хвоста. Старець вислухав уважно й промовив:
- Ти піди нарубай рівно сто бамбукових паличок, тільки дивися, щоб кожна була з отметинкой, з колінцем. Потім принеси усе це до мене сюди. Я скажу тобі, що робити далі.
Хлопець зробив так, як йому радив старець. Незабаром сто бамбукових паличок з отметинками вже лежали рівною купою. Тоді старець вимовив:
- Зімкніться скоріше! Скоріше зімкніться!
Старець повторив своє заклинання тричі: сто бамбукових паличок самі з'єдналися один з одним, і вийшов бамбук про сто колінця.
Зрадів батрак, звалив бамбук на плече й зібрався у дорогу назад. Так ось лихо: у густих заростях з таким довгим бамбуковим шостому хіба повернешся. Не може хлопець пройти. Сіл бідолаха й знову заплакав. Та знову раптом з'явився сивий старець.
- Про що ти плачеш? - запитав він.
- Бамбуковий стовбур такий довгий, — відповідав батрак, — що з ним з хащі не вийти.
Тоді старець вимовив:
- Розімкніться скоріше! Скоріше розімкніться!
Він вимовив заклинання три рази: бамбук про сто колінця миттєво розпався на сто паличок.
Подякував батрак старця, зв'язав палички, скинув на коромисло й пішов до будинку хазяїна.
Коли він увійшов у двір, то побачив, що весільний бенкет у самому розпалі й скоро вже настане час, коли наречений відвезе наречену у свій будинок. Отут тільки батрак зрозумів, що обдурив його хазяїн. Ні слова не говорячи, хлопець розклав бамбукові палички на землі, а потім тричі промурмотав:
- Зімкніться скоріше! Скоріше зімкніться!
Миттєво бамбукові палички з'єдналися, і вийшов довгий бамбуковий стовбур про сто колінця. Хазяїн підбіг ближче, щоб розглянути чудо. А батрак знай собі бурмоче під ніс:
- Зімкніться скоріше! Скоріше зімкніться!
Хазяїн схопився за бамбуковий стовбур і прилип до нього, так так, що ніякі сили не могли його відірвати. Прибіг до нього на допомогу батько нареченого: «Ну-но, Дай-но я...» А батрак, виждавши, коли той підійшов ближче до бамбука, замурмотав:
- Зімкніться скоріше! Скоріше зімкніться!
Та батько нареченого теж прилип до стовбура. Більше ніхто не змів наближатися до бамбука. А обоє постраждалі стали благати батрака змилостивитися й відпустити їх.
- Відпусти мене, — благав батько нареченого, — ми всією ріднею відразу підемо додому, нам нічого тут не треба.
- Відпусти й мене, синок, - жалісливо завив хазяїн, - я стримаю своє слово й віддам за тебе дочка!
Тоді батрак вимовив:
- Розімкніться скоріше! Скоріше розімкніться!
Бамбук про сто колінця розсипався, а хазяїн і батько нареченого з полегшенням зітхнули.
Батрак одружився на красуні — хазяйської дочки, і ніхто більше не змів над ним жартувати.
З тих пір у народі співається така пісенька:
Праг посміятися, тепер же плач Та дочка мені віддай, безчесний багатій! Пускай я батрак, але я славний працею. Добро й щастя ввійдуть і у мій будинок.