У часи давні-старожитні жили два брати. Брати рано осиротіли. Старший брат був жадібний і скупий. Він забрал собі вся спадщина, а молодшому братові залишив одну тільки хатину.
Біля тієї хатини росло чудесне дерево карамбола, воно давало смачні, солодкі плоди. Молодший брат і його дружина минулого люди добрі, незлобиві й на бідність свою не ремствували, працювали від зорі до зорі у поле на хазяїна так дбайливо доглядали за своїм деревом карамболой — солодкі його плоди вони відносили на ринок і продавали. Тем і жило подружжя.
Та ось у ту пору, коли на дереві вже дозріли плоди, до нього занадився прилітати величезний Ворон. Ледь настане день, а Ворон отут як отут. Сяде на гілку й клює плоди. Як не гнала його дружина молодшого брата, Ворон усі посиживал собі на гілці так поклевивал плоди, вибираючи тих, що вкусніше. Бідна жінка із сил вибилася, його проганяючи. Одного разу села вона під деревом і голосно заплакала:
- Горі нам, горі! Адже сім'я наша тем і живе, що продає плоди. Як же нам бути тепер, про пан Ворон? Ви усе склювали, нам майже нічого не залишили. Прийде нам з голоду помирати.
Та раптом Ворон з вершини дерева відповів їй людським голосом:
- За кожний плід заплачу шматком золота! Шийте суму три долоні у довжину!
Злякалася дружина, вона зрозуміла, що птах ця чарівна, і не посміла більше своїми скаргами докучати Воронові, побігла до чоловіка й про усе йому розповіла.
Розсудило подружжя, що треба так і зробити, як наказав птах, і зшили кожний собі по торбі довжиною у три долоні. З тих пір день у день прилітав Ворон, сідав на дерево, а досита наклевавшись, кричав, перед тем як змахнути крабоми й полетіти:
- За кожний плід заплачу шматком золота! Шийте суму три долоні у довжину!
А коли Ворон склював останній плід, він розпушив крила, опустився у двір і голосно крикнув:
- За кожний плід заплачу шматком золота! Несіть торбу три долоні у довжину!
Молодший брат виніс обидві суми, а Ворон наказав сісти йому на спину. Ворон злетів у височину, помчався по небу у далеку далечінь, пролетів десять тисяч раз по десять тисяч земов і опустився на острові, що самотньо стояв серед синього моря.
- Про людей, ти можеш набрати у дві суми всього, що побажаєш, — сказав Ворон.
Відкрив молодший брат ока, витріщає їх, сам собі не вірить: довкола нього лежать перли й дорогоцінні камені, золото й срібло розсипане, начебто пісок або галька на березі струмка. У очах у бідолахи зарябіло. Але він був не жадібний, а тому набрав дві повні торби, піднявся на спину до Ворона й полетів геть.
З тих пір молодший брат і його дружина зажили у достатку: побудували новий будинок, купили землю.
Та ось, коли підійшло свято, молодший брат запросив старшого брата у гості. Старший брат і його дружина не любили молодшого й нехтували за бідність.
- Коли ти встелиш кольоровими циновками шлях від нашого будинку до твоєї хатини й позолотиш ворота, тоді ми, мабуть, прийдемо, — заявив з усмішкою старший брат.
Зрадів молодший брат, сказав дружині, щоб вона купила циновки із червоної каймою й розстелила їх по дорозі, а сам купив золотої фарби й позолотив ворота.
Побачили це старший брат із дружиною, діву далися. Поспішили до молодшого брата, сталі розпитувати, як це він багатше їх став. Молодший брат розповів усі, як було, нічого не приховав. Затрясся від заздрості й жадібності старший брат і вмовив молодшого брата обмінятися. Усі свої багатства й будинок віддав за хатину поруч із деревом карамболой. Живе старший брат із дружиною у хатині, Ворона чекає. Прилетів нарешті Ворон, сіл на дерево й став плоди клювати. А скупар тільки того й чекав. Почав стенати й охати, на бідність свою скаржитися. Ворон йому у відповідь:
- За кожний плід заплачу шматком золота! Ший суму три долоні у довжину!
Негайно жадібне подружжя зшило два величезні мішки. Назавтра Ворон відніс старшого брата на той самий острів, де молодший брат уже побував. Зрадів заздрісник, набив золотом два величезні мішки, так йому усе було мале. Насипав золота за пазуху, у штани, навіть у ніс і у вуха умудрився засунути.
Летить птах над морем, із труднощами вага несе. Склала крила, щоб відпочити, а скупар каменем і впав у воду. Недарма говориться: знай у всьому захід, зав'язуй мішок перш, ніж доверху наповниш.