Жив за старих часів у одному селі людей, який дуже любив прихвастнуть. Якось раз повернувся він додому й говорить дружині:
- Ти не повіриш, яку я сьогодні змієві у джунглях бачив! Нікому ще така не попадалася! Двадцять тхиоков завширшки, а у довжину всі сто двадцять тхиоков!
Дружина розв'язала провчити хвастунишку чоловіка. Вона недовірливо посміхнулася й сказала:
- Бути того не може!
- Не віриш? Мабуть, сто двадцять тхиоков — це я лишку вистачив, але сто — точно.
- Та сто тхиоков багато, — заперечила дружина.
- Ну, якщо вже не сто, так вісімдесят напевно!
- Ні, - покачала головою дружина, — і такого бути не може.
- Ах, яка ти незговірлива! Шістдесят, віриш?
- Немає.
- Ну, сорок?
- Не вірю.
- Добре, скажу тобі правду, так і бути! Змія була довжиною двадцять тхиоков!
Не витримала дружина, розреготалася:
- Що ж це за змія така? У довжину двадцять тхиоков і завширшки двадцять. Виходить, твоя змія-те квадратна!