Одного разу хитра лисиця пробралася у село. Вона довго нишпорила по курятниках, згорнула голови декільком півням і, об'ївшись, лягла спати. Трапилося так, що у той же курятник пробрався тхір. У темряві він наткнувся на лисицю. Перелякана лисиця стрибнула з полатей і потрапила у чан з фарбою. Вибравшись із чана, вона кинулася у ліс.
Прийшов сонячний день. Вовна на лисові підсохнула. Але дивна справа! Шкіра лисиці стала походити кольором на бірюзовий камінь. А як відомо, цей камінь у Тибеті цінується більше інших. Обрадувалася лисиця, задерла голову, надулася, ходить важлива, ні на кого не дивиться. Зустрів лисові заєць.
- Ти хто така й звідки? Звір з такою шкірою мені не знаком!
- Я королева всіх звірів. Мене кличуть Цзаца. Я спустилася на землю по велінню небесного імператора.
Швидко рознеслася по лісу поголоска: нова королева з'явилася! Стали звірі один за іншим на уклін до лисиці приходити. Її оточили пошаною, кращим м'ясом пригощають, джерельну воду їй носять. А горда лисиця забралася на спину до слона й звідти командує:
- Ведмідь, принеси мені мед! Лань, збігай у поле за ягодами! Тхір, роздобудь мені свіжої курятини...
Усі звірі коряться новій королеві. Навіть лев, гроза лісів, день і ніч стоїть на стражі - опікує строгу королеву.
Та ось одного разу лисиця захотіла, щоб на неї подивилася рідна мати. "Нехай знає, яка у неї дочка! Без її допомоги у королеви вибилася!" - подумала лиса й наказала:
- Тигр, біжи за дев'ять гір і дев'ять рік. Там у ключа знайдеш нору, у норі живе моя мати! Вели їй з'явитися сюди.
Не посмів ослухатися хоробрий тигр. Кинувся він на пошуки матері королеви. Дев'ять гір і дев'ять рік - не перешкода для тигра. Умить добіг він до дзвінкого ключа, відшукав нору, а у норі...
Дивиться тигр і очам не вірить. "Так адже це звичайна лисиця!
Виходить, і наша "королева теж з тієї ж породи! - пронеслося у голові Тигру.
Та, ні слова не говорячи, тигр ринувся
Назад. Добіг до останньої гори, звідки весь ліс був видний, так як закричить:
- Женете шарлатанку! Бийте її! Це не королева, а сама звичайна лисиця! Я тільки що бачив її матір!
Але, як говориться, не пійманий - не злодій. Стали судити так виряджати звірі, як довести, що королева - проста лисиця.
Та тоді хитрий тхір, якому більше інших довелося бути у королеви на побігеньках, запропонував:
- Чув я, що лисиці добре плавають. Пішли до ріки й улаштуємо там перегони. Якщо королева всіх обжене, нехай і надалі залишається на троні. Так і зробили. Підійшли до ріки. Тхора призначили суддею. По його команді кинулася звірини у воду. Та раптом усе побачили, що прозора вода навколо лисиці замутилася. Зупинили перегони, витяглися королеву з ріки - відразу усе стало ясно!
А лиса стояла посередині звірів, вилучивши голову й піджавши хвіст.
- Пішла ладь, - суворо проговорив старий слон.- Таким "королевам" не місце у нас.
Він підняв шахрайку хоботом і жбурнув її далеко на інший берег.