Відьма-Мати

26-09-2016, 11:40 | Тибетські казки

На краю села жила особняком сім'я — мати й п'ятеро синів. Батько вмер, коли діти були зовсім маленькими, і матері довелося їх виховувати самої. Протягом довгих років вона трудилася днями й ночами для того, щоб прокормити своїх синів. А тепер, коли вони вже були досить дорослими, мати почала подумувати про те, що пора б їм одружитися й звістки самостійне життя. Але оскільки у неї не вистачало грошей на те, щоб женити кожного окремо, мати вибрала їм у дружин одну-єдину гарну дівчину. Наречена була так гарна собою, що люди подумували, уже не чи принцеса вона або, може бути, богиня, сошедшая з небес для того, щоб винагородити мати за її важку працю й чесність. Чисто зовні дівчину було не відрізнити від принцеси або богині, але по своїх уміннях вона була нітрохи не гірше будь-якої досвідченої господарки будинку. Вона допомагала свекрухи клопотати по господарстві, і та не могла на неї нарадуватися. П'ять братів також були дуже щасливі, пишаючись своєю прекрасною й працьовитою дружиною.

Однак спокою й щастю скоро настав кінець: четверо братів протягом чотирьох місяців один за іншим умерли, і у живі залишився тільки молодший. Після цього відношення людей до дівчини перемінилося. Якщо раніше вони вважали її принцесою або богинею, то тепер дівчина видалася їм переодягненою відьмою. Бідний хлопець не знав, що йому робити. Його мати анітрошки не здивувалася, коли вмерли його брати, та й дружина теж не дуже-те дошукувалася до причини їх смерті.

Якось раз один друг сказав хлопцю, що дівчина — відьма і її слід убити або вигнати з дому, перш ніж він сам розстанеться з життям. Хлопець, не довго роздумуючи, відправився додому й, обвинувативши дівчину у чаклунстві, прогнав її ладь. Вона дуже розладналася й розсердилася, тому як він навіть слухати не став її благання й виправдання. У той же вечір дівчина відвела хлопця у одне відоме їй місце й змусила його видрати на найближче дерево. Вона прив'язала його до дерева більшим ваджрним вузлом і дев'ятьма звичайними, велівши сидіти тихо, поки не настане північ і він не побачить усі як є власними очима.

Опівночі під деревом зібралося багато жінок. Деякі з них були з його села, інші — сторонні. Хлопець ніколи не бачив стільки жінок разом ні у нічний час, ні днем. Він затрясся від жаху, коли з'явилися ці жінки, тому що вони були на вид одна ужаснее іншої: їх патли були розпатлані, а з рота стирчали ікла. А потім він майже втратився почуттів від несподіванки, тому що останньої прийшла його рідна мати, ступаючи гордо й з гідністю. Вона була головної серед жінок і тому села до них особою. Сьогодні вночі настав її черга принести жертву зборам.

Коли усе жінки розсілися по своїх місцях, його мати вийняла шматок сухої людської шкіри й ударила їм про землю: один з, що тримали його вузлів розв'язався. Коли вона вдарила шкірою про землю дев'ять раз, усі дев'ять звичайних вузлів розпалися, і лише ваджрний вузол як і раніше рятував його від погибелі. Звичайно відьми вдаряли про землю всього дев'ять раз, і де б жертва не ховалася, вона при дев'ятому ударі відразу з'являлася перед ними. Але оскільки цього разу нічого не відбулося, мати принесла свої вибачення ведьминському збіговиську, сказавши, що хтось напевно попередив її сина. Потім вона вибрала у жертви когось, хто підкрутився їй під руку, і, зжерши свій видобуток, відьми розв'язали, що на цю ніч вистачить, і розійшлися по будинках.

Як і раніше тремтячи від страху, хлопець зліз із дерева, відправився додому й вибачився перед дружиною, оскільки тепер він уже не сумнівався у тому, що це не вона вбила його братів.

- Я рада, — сказала дружина, — що ти побачив усі власними очима й зрозумів, що я не відьма. Як бачиш, тобі не безпечно тут залишатися: ти повинен або втекти з будинку, або вбити свою матір. Якщо ти вибереш останнє, то ось тобі моя рада: життєва сила твоєї матері входить у червону корову, яку вона доїть щодня. Завтра, коли вона попросить тебе допомогти їй потримати теляти, ти повинен ударити матір-корову ножем і вбити її. Це єдиний спосіб, як ти можеш обробити зі своєю матір'ю.

На наступний ранок він сховав ніж під своїм чупа й запропонував матері допомогти потримати теляти.

- Так, синок, іди сюди й допоможи своєї старої матері, — відповіла вона.

Коли мати-відьма доїла корову, хлопець помітив, що ока корови стали червоним і сам зовнішній вигляд її змінився. Життєва сипа матері ввійшла у корову. Охоплений жахом, він у паніці тикнув, не дивлячись, корову ножем у голову й убив її. Відразу його мати теж звалилася на землю й випустила дух.

Потім хлопець скормив корову стерв'ятникам і спорудив ступу над тілом матері, однак у нього не було срібної фарби, щоб покрити ступу. Він відправився до споглядальника, що жив у лісах, і, повідавши йому про свої прикрості, попросив ради.

- Принеси мені те, що тобі дасть перша людина, якої ти сьогодні зустрінеш, — сказав споглядальник і відіслав його ладь.

По дорозі хлопцю зустрілася дівчина й запитала, куди він іде. Він відповів:

- Моя мати вмерла й тепер мені потрібна срібна фарба, щоб покрити ступу, яку я спорудив над її тілом. Ось я йду шукати срібну фарбу.

- Я дам тобі срібну фарбу, — відповіла дівчина й дала йому небагато сечі.

- Забавно, — подумав хлопець. - Я просив фарбу, а зовсім не мочу. Як же я понесу сечу цієї жінки споглядальникові?

Незважаючи на те що він почував себе ніяково і йому зовсім не хотілося цього робити, хлопець Усе-таки не зміг ослухатися наказу споглядальника. З небажанням юнак поніс йому мочу, і до того моменту, як він досяг печери споглядальника, у нього залишилося її вже зовсім небагато. Споглядальник побрав у нього залишок сечі й обмазав нею ступу. Сеча відразу перетворилася у прекрасну срібну фарбу. Юнак втратився дарунка мовлення від несподіванки.

- чи Довідався ти дівчину, що дала тобі мочу? - запитав споглядальник.

- Немає.

- Це твоя дружина змінила своє обличчя, щоб допомогти тобі.

Але коли хлопець розв'язав відправитися на її пошуки, споглядальник зупинив його, сказавши:

- Тепер її вже неможливо знайти. Карма твого спільного життя з нею підійшла до кінця, і тепер вона вже там, куди твоя нога ступити не зможе. Вона прийшла із країни богів, щоб покласти кінець злодіянням твоєї матері. Тепер, коли твоя відьма-мати більше нікому не зможе заподіяти шкоди, вона назавжди повернулася у свій мир.

Зараз ви читаєте казку Відьма-Мати