Про чаклунку Катабоон завжди ходило багато слухів. Про неї невтомно говорили у ті часи, коли вона була ще жива. Згадують її й донині. Ось, наприклад, історія про Катабоон, розказана Жулем Лиаром, селянином з Аври-Деван-Пон. Його предки жили у цім селі з 1315 року. З 1950 по 1976 рік Жуль Лиард стояв на чолі комуни Аври.
- У Жиблу, – так називається ліс, який піднімається над нашим селом, – є невелике джерело. У народі його йменують Катабооновим фонтаном, тому що недалеко від цього місця перебувало пристановище чаклунки. На гірській дорозі, що веде до вершин Молезона, коштує камінь Катабоон, що нагадує подорожанам, що й у цім місці з'являлася відьма. Катабоон бродила по всьому грюйерському краю, наводячи жах на його мешканців. Люди вважали, що у всіх неприємностях, що відбуваються з ними, винувата одна Катабоон, що саме вона викликає урагани, гради, відмінок худоби й навіть такі страшні хвороби, як чуму або ящур. Ніхто не сумнівався у її причетності до всіх самих огидних злочинів, які відбувалися у окрузі, і додавалися більші зусилля, щоб піймати Катабоон і відправити її на багаття, але зробити це було не так-те просто.
Якось вона викликала ураган, і по її злому наміру блискавка вдарила прямо у дзвіницю церкви сільця Аври. На ранок наступного дня, коли ураган пройшов, залізного півня, який ще вчора прикрашав шпабо дзвіниці, люди знайшли у курятнику у кюре! Усі відразу зійшлися у думці, що тільки Катабоон могла підбудувати таку гидоту й треба терміново вжити заходів, щоб знешкодити відьму.
А одного разу Катабоон обернулася зайцем і змусила декількох мисливців цілий день ганятися за нею. Рано ранком мисливці помітили зайця, що вискочив з лісу, і розв'язали його підстрелити. Вони пустилися навздогін, але косою, будучи увесь час на очах, не підпускав їх на достатню для пострілу відстань. Увечері наш зайчик повернувся у Жиблу. Мисливці підбігли до лісу й побачили, що їм назустріч іде якась жінка, у якій вони відразу довідалися відьму Катабоон.
Від Катабоон усього можна було очікувати. За допомогою чаклунства вона витворяла разючі штуки. Катабоон благоволила тем, кому траплялося виявити їй яку-небудь послугу. Наприклад, іноді вона насилала на землю жахливу буру, і усе селянське сіно у окрузі було розкидано, полите дощем і зіпсоване. Але сіно того, хто у свій час не пошкодував для чаклунки шматка хліба, поривом вітру переносилося прямісінько йому у сарай. У ті давні часи, коли Катабоон була ще жива, люди не сумнівалися у дійсності всіх цих історій про відьму. Однак і зараз багато вірять оповіданням про діяння Катабоон, які у цілому видадуться малоймовірними.
Зрештою, Катабоон піймали. Вона була у своєму пристановищі; люди знайшли її й схопили під час сну. Катабоон зв'язали, посадили у віз і відвезли у Від-Вабо, де вона й була спалена як відьма у тому місці, яке жителі цього міста прозвали Розвилкою. Я думаю, що це було у вісімнадцятому столітті. Ось вам і вся історія про Катабоон.
Катерина Репон, яку люди прозвали чаклункою Катабоон, стала останньою «відьмою», страченої у кантоні Фрибур.
Перша документальна звістка про чаклунство у Фрибуре ставиться до 1396 року. Якось раз настоятель августинского монастиря довідався про того, що священик і кілька ченців звернулися до чаклунів, щоб вивідати у них, хто винний у крадіжці монастирської худоби. Він учинив із цього приводу голосне розслідування, і винні у ворожінні були покарані. На жаль, з ХIV по ХVIII століття на території, що належить нині фрибурському кантону було страчено не менш трьохсот людей, обвинувачених у угоді з дияволом.