Жили за старих часів у Сконе бідні торпари, чоловік із дружиною, і був у них один-єдиний син. З малих років любив хлопчик з рушницею за спиною бродити. Та прозвали його тому Мисливець Брюте.
Чимало часу пройшло, підріс Брюте, став рослим і сабоним. Ось якось раз пішов він за звичаєм своєму у ліс на полювання й бачить: на вершині голої скелі дитя мале сидить і рученятами від величезного орла відбивається. А орел так і кружляє над ним, так і норовить каменем на нього впасти. Зарядив Брюте рушниця, прицілився та й пальнув у орла. Той і впав намертво. Вліз Брюте на скелю, щоб дитя зняти, тільки виявилося, що врятував він зовсім не дитя людське, а тролленка. Задумався було Брюте: Начебто даремно орла загубив. Чого троллево поріддя жалувати? Але глянув на тролленка й побачив, що той добрий і ласкавий. А тролленок начебто думки його відгадав і говорить:
- Не засмучуйся, що ти орла загубив. Не орел це зовсім, а злий троль, що заприсягся наше сімейство перевести. Багато він нам лих і горя заподіяв. Спасибі тобі, добрий мисливець! Підемо із мною! Винагороджу я тебе по заслугах. Привів тролленок Мисливця Брюте до себе додому. Почули старі тролі, що Мисливець їх дітище від орла врятував, і захотіли його обдарити - повели у свою скарбницю й говорять:
- Вибери собі тут із усього, що сподобається, три скарби.
А вибирати їсти із чого: отут і золото, і срібло, і коня, і золоті карети! Коштує Брюте, ока у нього розбігаються. Побачив тролленок його розгубленість, підкрався й тихенько шепотить:
- Бери сірого ослика, дерев'яну сопілочку так стара рушниця! Послухався Брюте й побрав усе, що тролленок йому порадив. Розпрощався він із тролями й іти зібрався. А тролленок йому наостанку шепотить:
- Королеві саме митецький мисливець потрібний. Спробуй до нього на службу найнятися!
Послухався Брюте тролленка й цього разу. Пішов він у королівський замок і найнявся до короля у мисливці. Став він королеві служити, і згодилися йому дерев'яна сопілочка й стара рушниця, що він у подарунок від тролів одержав. Вийде Брюте у ліс, заграє на сопілочці, а до нього з усіх боків яка прагнеш дичину злітається. Поспівай тільки прицілюватися так стріляти. А рушницю
Його теж без промаху било, поспівай тільки дичина підбирати. Ніколи ще на королівському столі такий багатої дичини не було, і ніколи ще жоден мисливець у такій милості, як Брюте, у короля не був. Розлютилися королівські придворні й чекали тільки випадку, щоб досадити Брюте й позбавити його королівської милості.
А у Брюте й у думках не було, що проти нього зло затівають. Та не думав він зовсім приховувати, як дичина для королівського стола добуває. Незабаром довідалися недруги всі його таємниці. Пішли вони до короля й говорять, що так, мол, і так, Брюте-Злий троль, перевести його треба. А прагне врятувати своє життя-пускай добуде украдену злою відьмою королівську дочку. Наказав король покликати Брюте й запитує його:
- Прагнеш урятувати своє життя? Поверни мені принцесу! Знаємо ми, що ти із тролями водишся!
- Помирати зараз у мене полювання немає. Уже краще покласти на цю справу
Життя й відшукати принцесу, - сказав Брю-Ті королеві, а сам подумав: Спробую щастя. Хто змів, той і цілий! Та пішов від короля.
Коштує він у воріт королівського замка й не знає, куди йому шлях тримати, де принцесу шукати.
- Ех, був би із мною тролленок! - сказав він сам собі й згадав раптом про троллеву сопілочку.
Витягся він сопілочку й заграв. Чує: стогін по лісу, рева так свист пішли. Не встигнув отямитися-коштує перед ним маленький сірий ослик.
- Забув ти мене із собою побрати, - мовив ослик, - ну так добре, вибачу тебе! Тролленка-Те від орла ти врятував! Сідай до мене на спину, так поживіше, відвезу я тебе у замок до відьми. Слухайся мене у всьому - принцеса твоя! Але помни: злякаєшся, захочеш назад відвертати - пропали ми. і ти і я! Пообіцяв Брюте осликові робити всі, як він велить.
- А хоробрості мені не займати, - сказав він. Та пустилися вони у шлях-дорогу далеку, Брюте не знако мую. Ослик же знай собі трусит підтюпцем, начебто не вперше му отут їхати. Добралися вони нарешті до ведьминого замка. Постукався Брюте у ворота, і вони начебто самі відчинилися. Вийшла до них відьма, страшна-престрашна. Ноги у неї - страусиние, тулуб - жаб'яче, шия - гусяча, а голова - орлина. Не думав Брюте, що є на світі таке чудовиська - затремтів від страху, так, на щастя, вчасно одумався, згадав, що обіцяв осликові нічого не боятися. Набрався він хоробрості й сказав відьмі:
- Віддавай мені принцесу, що ти украла. Зрозуміла відьма, що Брюте не залякаєш, обернулася людиною, запросила у замок, а ослика наказала на стайню відвести. У замку відьма сама проводила Брюте до принцеси. Сидить принцеса у світлиці й шовком так золотом чарівний візерунок вишиває. Запитує відьма принцесу:
- Прагнеш із Брюте додому відправитися?
- Як не прагти! - відповідає принцеса. Ось і говорить тоді відьма Брюте:
Даю тобі три дні строку на випробування: відшукаєш тричі за три дні принцесу - звільню її, і нехай з тобою додому відправляється. А не відшукаєш-ти моїм бранцем станеш.
Погодився Брюте - понадіявся, що ослик йому допоможе. Повела його відьма у багату опочивальню, а він і говорить:
- Немає вуж! Спасибі тобі! Не прагну у замку ночувати.
Та пішов до ослика на стайню Розлютилася відьма, роз'ярилася, а змусити його у замку ночувати не може. Немає у неї поки над ним влади. Та усе вийшло, як праг Брюте.
Прийшов він на стайню, нагодував, напоїв свого ослика й про угоду з відьмою розповів. А ослик йому карає: так, мол, і так роби. Прийшов ранком Брюте у замок, а відьма вже принцесу сховала. Шукає мисливець принцесу, шукає й наткнувся на її кошичок з рукоділлям. Побрав він звідти самий маленький шовковий клубочок і прагне собі у кишеню сунути.
- А я отут! - говорить принцеса. Зачарувала її відьма, і зробилася принцеса такий маленької, що змогла у шовковий клубочок сховатися.
- Повезло тобі цього разу! - пробурчала відьма. - Завтра я її ліпше сховаю!
Другу ніч Брюте знову на стайні спав. Та знову дав йому ослик добра рада: так, мол, і так роби.
На інший день прийшов Брюте у замок, а відьма вже принцесу сховала. Шукає принцесу мисливець, шукає й наткнувся на дубовий стіл. Побрав він зі стола хліб і ніж: і прагне тем ножем хліб розрізати.
- Ой, ой! Пощади моє життя, не ріж мене! - заблагала принцеса. Зачарувала її відьма, і зробилася принцеса такий маленької, що змогла у коровай хліба сховатися.
- Зрозуміло мені, хто твій порадник! - розлютилася відьма.-Подивимося, як справа втретє обернеться.
Та ось на третій день задумала відьма таке, що не зміг ослик наперед сказати, куди вона принцесу сховає. Прийшов мисливець у замок, шукає принцесу, шукає, а знайти ніяк не може. Відьма від радості посміхається. Пішов Брюте до ослика й розповів про своє лихо.
- Відведи мене до колодязя на водопій! - попросив ослик.
Відвів мисливець ослика до колодязя й бачить раптом: на ослиному копиті ґедзь сидить.
- Ось я тебе зараз піймаю! - сказав Брюте. Злякався він, що ґедзь ослика вжалить.
- Ой! Ой! Не вбивай мене!-закричала принцеса. Зачарувала її відьма й перетворила у ґедзя, а Брюте її й втретє знайшов. Розлютилася відьма й лопнула з досади. Ослика теж наче й не було, а замість нього коштує у колодязя тролленок і говорить:
- Одержав ти верх і над іншим нашим недругом-відьмою! Пускай тобі й землі її дістануться. Тепер ти з батьком принцеси багатством зрівняєшся. Сказав - і з око сгинув.
А Брюте із принцесою покотили у золотій кареті четвериком до її батька-короля. Зіграли у королівському замку весілля, а після став Брюте королем у ведьмином державі й править їм понині.
Та жодного разу не доводило мені чути, щоб хто ображається був на короля - Мисливця Брюте.