Якось раз у однієї людини втік кінь, і він пішов її шукати.
Бродив він, бродив по лісу, так раптом на шляху гора, а у горі ущелина.
Став він через ущелину перебиратися, заглянув униз і бачить: лежить великий змій, зрушитися з місця не може, каменем йому хвіст придавило. Окликнув змій людини й говорить йому: |- Допоможи мені звільнитися, одержиш за це по заслугах розрахунки.
Побрала людей довгий ціпок, зрушив камінь і звільнив змія.
- Ось і добре, - сказав змій, - зараз ти одержиш по заслугах розрахунки. А людей і запитує, що ж це таке - по заслугах розрахунки?
- Так адже це смерть, - відповідає змій.
- Ну, це ще перевірити треба, у інших запитати, - сказала людей. Пішли вони далі разом і ось зустрічають ведмедя. Запитала людей у ведмедя, що таке по заслугах розрахунки, і той відповів, що це смерть. Говорить тоді змій:
- Ось бачиш, по заслугах розрахунки - смерть. Зараз я тебе знімання! Попросила людей:
- Давай ще небагато пройдемо, ще кого-небудь запитаємо.
Пішли вони далі й зустріли вовка. Та запитав у нього людей, що таке по заслугах розрахунки. Вовк відповів:
- Смерть.
- Ну, тепер-те вже я тебе знімання, - говорить змій. Попросила людей:
- Давай ще небагато пройдемо, ще кого-небудь запитаємо.
Пішли вони далі й зустріли лисицю. Запитує У неї людей, що таке по заслугах розрахунки. Та відповіла лисиця, як і інші:
- Смерть.
- Ну, тепер-те вже я тебе знімання, - говорить змій. Почува це лисиця й сказала:
- Ні, перегоди. Спершу треба у цій справі розібратися. Розкажи-но мені усе із самого початку.
- Розумієш, змій лежав у ущелині, а хвіст йому придавило каменем, -почала людей. А лисиця йому на це:
- Підемо-но на те місце, де усе це трапилося, так подивимося. Відправилися вони всі разом назад.
Попросила лиса людини побрати ціпок і підняти камінь, а змієві веліла сунути хвіст під камінь і лягти, як він раніше лежав.
Зробив змій, як йому сказано було, а лисиця велить людині вилучити небагато ціпок.
А потім запитує у змія:
- Ну як, минулого разу гірше було?
- Гірше, - відповідає змій.
- Вилучи ціпок ще небагато, - сказала лисиця людині, а потім запитує у змія: - Ну що, минулого разу гірше було?
- Гірше, - знову відповідає змій.
- Витягнися ціпок зовсім, - говорить лисиця людині, а потім запитує у змія: - Ну як, минулого разу гірше було?
- Ні, - відповідає змій. - Минулого разу було краще. Тоді лисиця й говорить:
- Ну ось, так і лежи. Тепер ви у розрахунках. Та залишився змій у ущелині, а людина була рада-радісінек, що змій з ним по заслугах не розрахувався.