Чорний Родерик

Чорний Родерик був главою славного роду Макнейлов з острова Барра й переможцем на багатьох лицарських турнірах. Він би міг навіть уважатися першим мечем Шотландії, якби не ще один славний воїн Роб Рій Макгрегор. Коли до Чорного Родерика вперше дійшла звістка, що є у Шотландії люди, які вважають кращим із кращих воїнів Роб Рою, він викликнув: - Я викличу на бій цього Макгрегора! Тоді подивимося, хто з нас краще володіє мечем. Тільки скажіть: де мені знайти його? Один зі зброєносців Чорного Родерика сказав йому, що Роб Рій живе біля озера Лох-Ломонд. Та у той же день Чорний Родерик покинув Гебридські острова й відправився зі своїми лицарями на південь. Прибувши у Лох-Ломонд, він запитав першого зустрічного, де він може знайти Роб Рою, і одержав відповідь: на ярмарку у Килларни. - У Килларни! - крикнув Чорний Родерик, пришпорюючи коня. Не доїжджаючи Килларни, вони зустріли групу вершників. Чорний Родерик осадив коня й звернувся до них: - Вітаю вас, славні лицарі! Скажіть, ви випадково не з ярмарку у Килларни їдете? - Ви вгадали! - відповів один з лицарів.- Цього року ярмарок удався на славу. Вірно я говорю, друзі? - звернувся він до своїх супутників, і ті у один голос галасливо з ним погодилися.- Раджу й вам туди з'їздити! - А бачили ви там лицаря по імені Роб Рій Макгрегор? - запитав Чорний Родерик. - Він був там, - відповів усі той же лицар, посміхнувшись. - Був? Виходить, зараз його там уже немає? - сердито й розчаровано проговорив Чорний Родерик. Друзі лицаря розсміялися. - Зараз там його ні, - сказав лицар, усі так само посміхаючись.- Зараз він тут, перед вами. Я - Роб Рій Макгрегор. Чим можу служити? - Я правитель Барри! - заявив Чорний Родерик.- Мені сказали, що ти вважаєш себе більш митецьким бійцем на мечах, чому я. Та я прийшов сюди, щоб довести у чесному бої, що це не так! - Але я з тобою не сварився, до чого ж нам битися? - сказав Роб Рій. - Сварилися чи ні, я однаково викликаю тебе на бій! - сказав Чорний Родерик, злазити з коня. - Не люблю я битися без серйозної причини, - сказав Роб Рій, однак, теж злазити з коня.- Але я ухвалюю твій виклик, і ти ще проклянеш той день, коли кинув мені його. Був тільки один випадок, коли Роб Рій відмовився прийняти виклик на двобій. Це трапилося, коли його викликав на бій Дональд Бейн. Роб Рій відмовився з ним битися, тому що Дональд Бейн був не шляхетного походження. Та ось розчистили для двобою місце, і два лицарі зійшлися на мечах. У Роб Рою були дуже довгі й сабоні руки, тому йому легко було тримати супротивника на відстані від себе. Нікому ще не вдавалося хоча б доторкнутися уводити, увести до ладу нього мечем. Не пройшло й декількох хвилин, як Чорний Родерик зрозумів, що йому далеко до Роб Рою у мистецтві бою на мечах. Та ще він зрозумів, що краще б йому залишатися вдома, на Гебридах. Роб Рій узявся обома руками за палаш і з усією силою вдарив їм Чорного Родерика по тій руці, у якій тот. тримав меч. - Здаюся! - із труднощами вимовив правитель Барри.- Здаюся... Роб Рій вклав меч у піхви й подав знак людям Чорного Родерика, щоб вони допомогли своєму панові сісти на коня. - Сподіваюся, це відіб'є у тебе полювання лізти у бійку з тим, хто не бажає тобі зла, - сказав Роб Рій своєму переможеному супротивникові. Та поскакав зі своїми лицарями ладь. Але Чорний Родерик і його супутники не могли виїхати далеко: їм довелося залишитися на кілька місяців у сільці Килларни, поки не зажили його рани. Та більше він ніколи не тривожив славного Роб Рою. Однак такий вуж у нього була вдача, що йому не терпілося з ким-небудь задертися. Та, повернувшись до себе на острів, він не заспокоївся, поки не знайшов, на кому б зірвати зло. Був серед воїнів Чорного Родерика один безстрашний молодий вершник, син удови. За те, що був він молодий, гарний і відважний, не злюбив його Чорний Родерик і задумав підступний план, щоб погубити юнака. - Ми відправляємося у Шотландію! - оголосив він одного разу своїм воїнам.-Щоб зажадати данину із правителя Шетландских островів. Була споряджена восьмивесельная галера, і Чорний Родерик поплив зі своїми воїнами до Шетландским островам. Без перешкод у шляху й без усякого опору вони висадилися у Шетландии. Сам шотландський лорд спустився на берег вітати главу роду Макнейлов. - Ви прийшли з миром? - запитав він Макнейла. - Немає! - відповідав Чорний Родерик.- Ми з'явилися за даниною й вимагаємо від вас грошей, коней і худоби! - Не мабуть вам данини, поки не здолаєш мене у битві! - закричав шотландський лорд.- Викликаю тебе на двобій! Чорний Родерик, звичайно, погодився: для цього він і приїхав на Шетландські острова. А перед початком двобою він відкликав убік сина вдови й сказав "йому: - Коли ти побачиш, що я відступив на крок від супротивника, знай: я втрачаю сили. Коли я оглянуся на тебе у перший раз - виходить, я програю битву. Коли ж я оглянуся другий раз - виходить, сили зовсім залишають мене й ти повинен зайняти моє місце. Та якщо ти переможеш, ми розділимо з тобою весь видобуток. Згодний? Юному воїнові нічого не залишалося, як підкоритися своєму панові. Та ось глава роду Макнейлов і шотландський правитель почали двобій. Вони кружляли по берегу, видаючи войовничі кличи й гримлячи палашами. Видалося спочатку, що наступає Чорний Родерик. Але ось він зробив крок назад, і правитель Шотландії обрушився на нього з потроєною силою. Чорний Родерик оглянувся на сина вдови, але отут супротивник пригорнув його до скель. Та Чорний Родерик оглянувся на сина вдови у другий раз, і той ринувся у битву замість свого пана. Чорний Родерик сподівався, що шотландський правитель швидко обробить із юнаків, а за цей час він встигне передохнути й тоді з новими силами продовжить двобій. Ось як він розраховував позбутися двох ненависних йому ворогів відразу. Однак син удови виявився прекрасним воїном, і незабаром стало ясно, що шотландський правитель йому уступає. Та отут Чорний Родерик, немов забувши про свої таємні плани, закричав. - Убий, убий його! Він заслужив смерть! Та у те ж мить голова правителя Шетландских островів упала на піщаний берег. Тільки тоді син удови раптом отямився. Йому став огидний учинок, який він зробив у запалі бою. Він зовсім не праг убивати свого шляхетного супротивника: він збирався тільки ранити його у чесному двобої. У гніві обернувся він до свого пана. - Про низький Макнейл! - викликнув він.- Дивися, що ти змусив мене зробити! Це твоя провина, що я вбив безневинної людину. Убирайся звідси, або, даю слово, я вб'ю тебе! Тепер я шетландський лорд, і ти не одержиш із моїх островів ні пенні, ні травинки, ні самої худої вівці! Чорний Родерик звернувся було за допомогою до своїх воїнів, але ті теж відступилися від нього. Та йому не залишалося нічого більше, як бігти до своєї галери. Ось як знеславив він славне ім'я Макнейлов.