Був у Майстра Микаеля один селянин, дружина якого була самою чудовою відьмою свого часу. Настільки надзвичайні були її здатності, що народ у окрузі почав говорити, начебто у деяких витівках вона перевершувала Майстра. Микаель не міг стерпіти таких пересудів, адже у подібних особистостей сабоні ревнощі між собою; і ось одного разу він відправився зі своїми собаками нібито на полювання, а насправді наміряючись її провчити. Він знайшов жінку у поле одну, коли та просапувала льон, і дружелюбно попросив її показати що-небудь із її всесабоного мистецтва. Вона розсердилася й стала заперечувати, що має яке-небудь
Надприродне вміння. Він став натискати на неї; вона ж різко зажадала дати їй спокій, або буде у нього причина каятися. Потім вона вирвала жезл із його руки й нанесла йому цим жезлом три різкі удари. Миттєво він перетворився у зайця.
"Шу, Микаель! Біжи або вмирай!" - закричала вона, сміючись, і нацькувала на нього його власних собак.
Його зовсім загнали, і йому довелося плисти по ріці й укритися у стічній канаві свого замка, де він знову повернув собі людський вигляд. У люті від того, що його перемудрували, Микаель задумав свою помсту. Він послав своєї людину у Фаулдшоп, де жила відьма, щоб позичити хліба для своїх собак. Якби вона дала хліба, слузі випливало подякувати й піти; а якби відмовила, то він повинен був прикріпити над притолокой її двері смужку, пописану червоними буквами. Слуга застав жінку з Фаулдшопа коли вона пекла хліб, - Микаель запевняв його, що так і трапиться. Вона прийняла його немилостиво й відмовилася дати хліба, затверджуючи, що їй не вистачає для прокорму власних женців. Слуга помістив смужку поверх притолоки й вернувся до Майстра. Чари відразу ж почали діяти. Скинувши одяг, жінка стала танцювати навколо вогнища, наспівуючи:
Майстер Скотт надіслав за хлібом маляти: Він від відьми не одержить ні дулі! Опівдні женці марне виглядали господарку, що несе їм обід. Хазяїн послав до неї на допомогу дівчину-служницю, але та не змогла повернутися. Нарешті, підозрюючи, що дружина його одержима яким-небудь зі своїх припадків, він відіслав женців додому. Один за іншим вони заходили у хазяйський будинок, і як тільки хтось із них проходив під притолокой, його охоплювало божевілля. Хазяїн кинув збирати колосся пшениці, і, коли добрався до будинку, почув гуркіт і заглянув у вікно. Там були всі його люди: вони танцювали голишом навколо вогнища й розспівували із самим що ні на є дичайшим шаленством: Майстер Скотт надіслав за хлібом маляти: Він від відьми не одержить ні дулі!
Його дружину, напівмертву, волочили по колу. Вона була у силах тільки час від часу виголошувати який-небудь склад з пісеньки начебто повизгиванья, але була, видалося, настроєно продовжувати веселощі далі.
Хазяїн підхопився на коня, помчався до Майстра й запитав, навіщо той зробив усіх його людей божевільними. Микаель велів йому зняти смужку із притолоки й спалити її; як тільки це було зроблено, люди прийшли у себе.
Господарка, однак, за ніч умерла, залишивши Микаеля незрівнянним і єдиним умільцем у чарівництві й чарівництві.