Жив-Був хлопчисько по імені Крихта-Маля. Та була у нього корова по імені Рогата-Бодатая.
Ось одного разу ранком Крихта-Маля пішов доїти Рогату-Бодатую й говорить їй:
Стій, корівка, мій дружок,
Стій, моя Рогата,
Подарую тобі ріжок,
Ти моя Бодатая.
Він, звичайно, мав на увазі «пиріжок», самі розумієте. Але корова не прагла пиріжка й не стояла сумирно.
- Фу-Ти ну-ти! - розсердився Крихта-Маля й говорить їй знову:
Стій, корівка, моя Рогата.
Дай молочка, моя Бодатая.
Будь розумна, слухняна,
Дам тобі пампушку я.
Але корова не захотіла стояти сумирно.
Що було робити Крихті-Бедняжке з такий Рогатої, з такий Бодатой?
Пішов Крихта-Маля додому до мами.
- Мама, мама! Не прагне Рогата-Бодатая стояти сумирно, не може Крихта-Маля подоїти її!
- Фу-Ти ну-ти! - говорить мама. - Зламай лозину, побий неслухняну худобин.
Пішов Крихта-Маля до дерева за лозиною й говорить йому:
Дай мені лозину,
А я тобі дам полотно!
Але дерево не прагло полотна й не дало хлопчикові лозини.
Пішов Крихта-Маля знову додому до мами.
- Мама, мама! Не дає дерево лозини, не прагне Рогата-Бодатая стояти сумирно, не може Крихта-Маля її подоїти!
- Фу-Ти ну-ти! - говорить мама. - Піди до м'ясника, нехай заріже корову.
Пішов Крихта-Маля до м'ясника й говорить йому:
Наша Бодатая-Рогата молочка нам не дає, нехай м'ясник нашу Рогату-Бодатую вб'є!
Але м'ясник не захотів убивати корову без срібного пенні. Та Крихта-Маля знову пішов додому до мами.
- Мама, мама! Не прагне м'ясник убивати корову без срібного пенні, не дає дерево лозини, не прагне Рогата-Бодатая стояти сумирно, не може Крихта-Маля її подоїти.
- Ай, ай, ай, — говорить мама. - Піди до нашої Рогатої, до нашої Бодатой і скажи їй, що маленька дівчинка із блакитними вічками гірко плаче по чашці молока.
Ось пішов Крихта-Маля знову до Рогатої-Бодатой і сказав їй, що маленька дівчинка із блакитними вічками гірко плаче по чашці молока.
Та корова відразу стала сумирно й дозволила хлопчикові себе подоїти.
Та маленька дівчинка із блакитними вічками перестала плакати.
Та усе обійшлося як не можна краще.
Що не до гіршого, те завжди до кращого.