Як птаха вогонь добували

28-08-2016, 11:24 | Шорські казки

Було це, коли добрий Ульгень гори й ріки, дерева й трави створив, людьми, звірами, птахами, рибами землю й воду населив. Птахам у їхніх гніздах тепло й затишне жилося: пір'ям і пухом вони були одягнені. Звірам у барлогах і норах теж привільно було: їх вовна густа від холоду вкривала. Про риб і говорити нема чого. У всіх їжі було вдосталь, добувати її було легке - словом, усім добре жилося.

Одній людині було погане: він голим був, у житло його вогню не було, щоб зігрітися біля нього у зимові холоди, м'ясо або коріння на ньому зварити або зажарити. Холодно й голодно людям було. Та стали вони птахів просити-благати:

- Ви, птаха, навколо всієї землі літаєте, у небо - до сонця й зіркам піднімаєтеся, гори вогнедишні перевалюєте, - тільки ви й можете добути й принести нам вогонь...

Птаха у усі кінці землі розлетілися, у небо здійнялися. Журавель, у небесне житло Ульгеня піднявшись, сказав:

- Тобою створені люди на землі від морозу клякнуть, від голоду гинуть. Дай вогонь їм!

Ульгень розгнівався й на людей, і на журавля. Навіть іскорку вогню зі свого вогнища відмовився дати, як журавель не просив. Вигнав його з житла,

А сам спати влігся.

Почекав журавель, поки Ульгень гарненько засне, потихеньку до вогнища дібрався, довгою своєю ногою з вогнища палаюче вугіллячко вихопило, у довгому дзьобі своєму вугіллячко затисши, прожогом на землю опустився, вогонь людям приніс...

Інший птах - орлиця, над високими горами пролітаючи, на скелю підхмарну відпочити присіла. Лише торкнулася своїми пазурами скелі - камінь від неї відламав, униз покотився й, вдарившися об інший камінь, іскри висік, від яких сухі дерева загорілися. Орлиця, осколок скелі у своїх пазурах затисши, у долину до людей повернулася, сказала:

- Якщо два камені друг про дружкові міцно вдарити - іскри посиплються, вогонь можна розпалити...

З тих пір і навчилися люди з каменю вогонь висікати.

Зараз ви читаєте казку Як птаха вогонь добували