Жили-Минулого три брати. Довелося їм у ліс на роботу йти. Довелося у лісі ночувати, а вогню у них не було. Вони змусили старшого брата лезти на березу. «Не чи побачиш, — говорять, - де вогню, туди й підемо пошукаємо». Він заліз на березу й побачив там, у якийсь стороні, далеві-е - до, вогонь блискає, і пішов.
Ішов він лісом чи багато, чи мало, дійшов до хатинки. Зайшов у хатинку — ніким-нікого немає у цій хатинці. Глянув на полати — там старий лежить зі стіни у стіну, а ніс у стелю уріс, по бикові за раз з'їдає. «Діду, - говорить, - дай - до вогника!» А старий йому й говорить: «Скажи неколишню небилицю, так дам вогника, а то я виріжу у тебе зі спини ремінь!»
Мужик думав-думав — не міг сказати ніяку неколишню небилицю, і старий вирізав з його спини ремінь.
Середній брат заліз на березу й так само побачив вогник. Зліз і пішов. Прийшов до того ж старому — зі стіни у стіну ніс у стелю уріс — і став просити вогню. Старий сказав: «Скажи неколишню небилицю, тоді дам вогника, а не скажеш — зі спини ремінь виріжу!» Середній брат думав-думав, не міг придумати. Старий вирізав у нього зі спини ремінь.
Дійшла черга до молодшого брата. Заліз він на березу подивитися, не чи мабуть де вогню. Побачив вогонь і пішов. Прийшов до старого й говорить: «Діду, дай - до вогника!»-«А скажи неколишню небилицю, так дам вогника, а то теж виріжу зі спини ремінь!» — «Ну, слухай! Якщо ти пересекешь моє мовлення, то я поберу тупичку й зсічу тобі ніс».
Та почав розповідати: «Ішов я лісом; дійшов, коштує дуб — у небо уріс. Мені сказали, що на небі мухи й миші дороги, а корови й телята дешеві. Щонаймалий я стільки цих мух і мишей і поліз по цьому дубу. Даю муху так мишеняти, а мені дають корову так теляти. Наміняв худоби мно-оже-ство, пригнала ця худоба до діри, а дуб зсічений, злазити не по чому. Давай я худоба-те ловити, шкіри здирати так ремені зшивати. Зшив, усе вилучив і став спускатися. Ременів не вистачило до самого низу. По щастю, на гумешке мужик овес віяв. Я став полову вистачати, так мотузку вити, так усе нижче так нижче спускатися. Вітер і роздувся. Мене качало так качало, відірвало так у болото! Я ускочил — одна голова залишилася. Качка звила на голові гніздо й наклала яєчок. Занадився вовк качку ту зорить. Ось раз приходить, два приходить — я його не лякаю. А у третій- від раз він прийшов, я тихенько побрав його за хвіст так ка-ак зъухал! Він вистачив з усією спритності, зі шкіри виболокся так без шкіри-те тйриша від мене...»
Старий слухав, слухав і говорить: «Так чи може це бути, щоб вовк без шкіри втік?»
Тоді молодший брат побрав тупичку й зрубав старому ніс, побрав бика, який жарився у печі, вогонь і пішов.