Жив-Був мужик; у нього було три сини. Пішов старший син у батраки найматися; прийшов у місто й найнявся до купця, а той купець куди був скупий і суворий! Тільки одне мовлення й тримав: як запече півень, так і вставай батрак, так ухвалюйся за роботу. Важко, важко здалося хлопцю; прожив він з тиждень і відвертав додому. Пішов середній син, прожив у купця з тиждень, не витримав і побрав розрахунки. «Панотець, — говорить менший син, — дозволь, я піду у батраки до купця». - «Куди тобі, дурневі! Знав би сидів на печі! Ліпше тебе ходили, так ні із чим ворочалися». - «Ну як прагнеш, а я піду!» Сказав і пішов до купця: «Здраствуй, купець!» — «Здраствуй, молодець! Що гарного скажеш?» — «Найми мене у батраки». - «Прошу; тільки у мене, брат, як півень запече — так і ступай на роботу на весь день». - «Знамое справа: найнявся, що продався!» — «А що побереш?» — «Так що з тебе побрати? Рік проживу — тобі клацання так купчисі щипок; більше нічого не треба». - «Добре, молодець! - відповідає хазяїн, а сам думає: — Екая благодать! Ось коли дешево найняв, так дешево!»
Ввечеру батрак приловчився, піймав півня, загорнув йому голову під крило й завалився спати. Уже північ давно пройшла, справа до ранку йде — пора б батрака будити, так півень не співає! Піднялося сонечко на небо — батрак і сам прокинувся. «Ну, хазяїн, давай снідати, час працювати йти». Поснідав і проробив день до вечора; присмерком знову изловил півня, загорнув йому голову за крило й завалився спати до ранку. На третю ніч знову те ж. Дався діву купець, що за притча така з півнем: зовсім перестав горло бити! « Піду-но я, — думає, — на село, пошукаю іншого півня». Пішов купець півня шукати й батрака із собою побрав.
Ось ідуть вони дорогою, а назустріч їм четверо мужиків бика ведуть, та й бик же — великий так злющий! Ледве на мотузках удержать! «Куди, братики?» — запитує батрак. «Так бика на бойню ведемо». - «Ех, ви! Четверо бика ведете, а отут і одному робити нема чого!» Підійшов до бика, дав йому у чоло клацання й убило до смерті; опосля схопив щипком за шкіру — уся шкіра геть! Купець як побачив, які у батрака клацання так щипки, боляче пригорюнился; зовсім забув про півня, повернувся додому й став з купчихою рада тримати, як їм лихо-горі відбувати? «А ось що, — говорить купчиха, — пошлемо-но ми батрака пізно ввечері у ліс, скажемо, що корова із череди не прийшла; пускай його люті звірі з'їдять!» — «Добре!» Дочекалися вечора, повечеряли; вийшла купчиха на двір, постояла у ґаночка, входить у хату й говорить батракові: «Що ж ти корів у сарай не загнав? Адже однієї - те, комолої, немає!» — « Так, видайся, вони всі були...» — « Те-Те всі! Ступай скоріше у ліс так пошукай гарненько».
Батрак одягся, побрав кийок і побрів у дрімучий ліс; скільки не ходив по лісу — не мабуть ні однієї корови; став придивлятися так придивлятися — лежить ведмідь у барлогу, а батрак думає — те корова. «Ехма, куди затесалася, проклята! А я тебе всю ніч шукаю». Та давай осаджувати ведмедя дубинкою; звір кинувся навтьоки, а батрак схопив його за шию, притяг додому й кричить: «Відчиняй ворота, ухвалюй живота!» Пустив ведмедя у сарай і замкнув разом з коровами. Ведмідь зараз прийнявся корів душити так ламати; за ніч усіх до однієї так і вирішив. Ранком говорить батрак купцеві з купчихою: «Адже корову-те я знайшов». - «Підемо, дружина, подивимося, яку корову знайшов він у лісі?» Пішли у сарай, відчинили двері, глядь — корови задушені, а у куті ведмідь сидить. «Що ти, дурень, наробив? Навіщо ведмедя у сарай притяг? Він усіх корів у нас вирішив!» — «Постій же, — говорить батрак, — не минути йому за те смерті!» Кинувся у сарай, дав ведмедеві клацання — з нього й дух геть! « Кепська справа, — думає купець, — люті звірі йому дарма. Хіба один чорт із ним злагодить! Поїдь, — говорить батракові, — на чортовий млин так послужи мені службу велику: збери з нечистих гроші; у борг у мене забрали, а віддавати не віддають!» — «Прошу, — відповідає батрак, — для чого не послужити такої дрібниці?»
Запріг коня у віз і поїхав на чортовий млин; приїхав, сіл на греблі й став мотузку вити. Раптом вистрибнув з води біс: «Батрак! Що ти робиш?» — «Чай, сам бачиш: мотузку у'ю». - «На що тобі мотузка?» — «Прагну вас, чортів, тягати так на сонечку сушити; а то ви, окаянні, зовсім перемокнули!» — «Що ти, що ти, батрак! Ми тобі нічого худого не зробили». - «А навіщо моєму хазяїнові боргів не платите? Займати мабуть уміли!» — «Постій трошки, я піду запитаю старшого», — сказав чорт і пірнув у воду. Батрак зараз за лопату, вирив глибоку яму, прикрив її зверху хмизом, посередке свій шлик уставив, а у шлике-те загодя діру прорізав.
Чорт вискочив і говорить батракові: «Старшой запитує як же будеш ти чортів тягати? Адже наші вири бездонні». - «Велика важливість! У мене на тобто мотузка така: скільки прагнеш міряй, усе кінця не доберешся». - «Ну-но покажи!» Батрак зв'язав обоє кінця своєї мотузки й подав чортові; уже той мірил-мірил, мірил-мірил, усе кінця немає. «А багато ль боргів платити?» — «Так ось насип цей шлик сріблом, саме буде». Чорт пірнув у воду, розповів про всі старшому; жалко стало старому із грішми розставатися, а робити нема чого, прийшло раскошеливаться. Насипав батрак повний віз срібла й привіз до купця. «Ось вона лихо-те! Та чорт його не бере!»
Став купець із купчихою вмовлятися бігти з будинку; купчиха напекла пирогів так хлібів, наклала два мішки й лягла відпочити, щоб до ночі із силами зібратися так від батрака піти. А батрак вивалив з мішка піроги й хліба так замісце того у один поклав жернова, а у інший сам заліз; сидить — не ворохнется, і дух притаил! Уночі розбудив купець купчиху, звалили собі по мішкові на плеча й побігли знадвору. А батрак з мішка подає голос: «Агов, хазяїн з господаркою! Перегодите, мене із собою поберіть». - «Довідався, проклятий! Жене за нами!» — говорять купець із купчихою й побігли ще шибче; у як вморилися! Побачив купець озеро, зупинився, скинув мішок із плечей: «Відпочинемо, — говорить, — хоч трошки!» А батрак озивається: «Тихіше кидай, хазяїн! Усі боки переламаєш». - «Ах, батрак, так ти тут!» — «Тут!»
Ну, добре; вирішилися заночувати на березі й лягли всі рядком. «Дивися, дружина, — говорить купець, — як тільки засне батрак, ми його кинемо у воду». Батрак не спить, ворочається, з боку на бік перевалюється. Купець так купчиха чекали-чекали й заснули; батрак негайно зняв із себе кожух так шапку, надяг на купчиху, а сам нарядився у її шубейку й будить хазяїна: «Вставай, кинемо батрака у озеро!» Купець устав; підхопили вони вдвох сонну купчиху й кинули у воду. «Що ти, хазяїн, зробив? - закричав батрак. - За що утопив купчиху?» Робити нема чого купцеві, відвертав додому з батраком, а батрак прослужив у нього цілий рік так дав йому клацання у чоло — тільки й жив купець! Батрак побрав собі його маєток і став жити-поживати, добра припасати, лиха избивать.