Вітер кликнув до себе мужика й сказав йому: «Слухай, мужик! Побери собі цю коробочку; у ній усе є, що тільки здумаєш. Та коли тобі що захочеться: чи грошей, чи хліба, чи страви, чи питва якого, худоби чи або що тобі заманеться — те скажи тільки: «Коробочка, дай мені ось те й те-те!» Вона негайно тобі й дасть. Мабуть же тепер додому; ось тобі платіж за твоє борошно». Мужик, поклонясь Вітру й подякувавши його за коробочку, пішов додому. Коли він приніс коробочку додому, те віддав її своїй дружині й сказав: «Ось тобі, дружина, коробочка! У ній усе є, що тобі потрібне, тільки лише попроси у неї». Дружина, побравши коробочку, сказала: «Коробочка! Дай мені гарного борошна на хліба». Коробочка негайно їй дала, скільки потрібне було. Вона попросила у коробочки ще дещо, а коробочка всі їй давала у ту ж хвилину.
Чрез кілька днів трапилося повз мужиковой хати їхати знатному поміщикові. Побачивши його, дружина мужикова негайно сказала своєму чоловікові: «Мабуть і клич його до себе у гості, а коли не зазвеш його до себе у гості, то я приб'ю тебе до півсмерті». Мужик, убоясь побой від дружини своєї, пішов кликати дворянина до себе на бенкет; а дружина його у той час набрала у коробочки всякої страви й напоїв і, зібравши на стіл, села під вікном; склавши руки, чекала вона до себе у будинок пришестя дворянина, якого мужик нагнав на дорозі й став кликати до себе на бенкет. Удивясь такому заклику, він лише сміявся й, не хоча до нього їхати, наказав своїм людям, які при ньому були, їхати до мужика й після розповісти, як він почастує їх. Люди поїхали до мужика у гості й, приїхавши туди, досить здивувалися, що, судячи з хатини, повинне бути йому досить бідною людиною, а по страві, яка поставлена на столі, — знатним паном. Страви й напоїв була поставлена на столі безліч. Вони сіли за стіл, пили, і їли, і прохлаждались, і примітили, що мужикова дружина — у чому мала потреба, то просила у коробочки, і коробочка їй усі те давала.
Не виходячи з хати, вони послали одного з товаришів, щоб замовив зробити точно таку ж коробочку у самий короткий час, яку б негайно принесли до них так, щоб ні мужик, ні дружина його того не примітили. Посланий побіг негайно й велів зробити таку ж коробочку, і як її принесли, то гості ці побрали тихенько мужикову коробочку, а свою поставили на її місце, і потім усе поїхали від мужика й розповіли, як мужик їх пригощав. Дружина ж мужикова у той день до вечора й викинула всі страви геть — потім, щоб на інший день наварити свіжого. Ранком прийшла до коробочки й стала у неї просити того, що їй було потрібне, і, бачачи, що коробочка нічого більше їй не дає, призвала свого чоловіка й сказала: «Старий шкарбун! Яку ти приніс мені коробочку? Вона, видне, служила нам тільки на час. Мабуть знову до Вітру й проси у нього, щоб віддав наше борошно, а то так я приб'ю тебе до смерті!»
Бідний мужик пішов знову до Вітру й, пришедши до баби, його матері, скаржився на свою дружину. Баба сказала йому: «Почекай мого сина; він скоро буде». Незабаром прийшов Полуденний Вітер, і мужик почав йому скаржитися на свою дружину, а Вітер йому сказав: «Жалко мені тебе, старого, що дружина у тебе так зла; однак я тобі у тому допоможу, і дружина тебе бити більше не стане. Побери цю бочку, і коли прийдеш додому, а дружина твоя буде тебе бити, то стань за бочки й скажи: «П'ятеро з бочки, бийте мою дружину!» А коли вони її поколобродять досить, те скажи: «П'ятеро знову у бочку!» Мужик, поклонясь Вітру, пішов додому й, пришедши, сказав дружині: «Ось тобі, дружина, замість коробочки бочка!» Дружина осердилася на свого чоловіка й сказала: «Що мені у твоїй бочці? Для чого не приніс борошна!» Та виговоря ці слова, схопила рогач і прагла бити свого чоловіка. Мужик негайно став за бочку й сказав: «П'ятеро з бочки, бийте мою дружину гарненько!» Раптом вискочили з бочки п'ять молодців і стали бити мужикову дружину. Мужик, бачачи, що поколобродили її досить і вона стала просити його, щоб помилував її, сказав: «П'ятеро знову у бочку!» З тих пір дружина його стала посмирнее.
Потім мужик став помишлять про свою коробочку й почав підозрювати гостей своїх, не підмінили ль вони його коробочки. Він почав радитися зі своєю дружиною про те, як би їм знову дістати свою коробочку. Дружина йому на те сказала: «Коли тепер у тебе є така дивовижна бочка, що можеш ти не тільки з однією людиною, але навіть і з великими тисячами управлятися, то мабуть — виклич дворянина на двобій і вимагай, щоб він велів віддати тобі коробочку!» Мужик прийняв це за гарну раду, пішов до дворянинові й, пришедши до нього, став викликати його на двобій. Він же сміявся мужикову дурінню, не праг йому у тому відмовити, а здумав над ним посміятися й для того наказав мужикові вийти у поле.
Мужик побрав свою бочку, пішов і чекав пана, який зібрав із собою багато людей і поїхав до мужика, і як скоро до нього під'їхав, то наказав служителям, щоб його начебто жартом гарненько поколобродили. Мужик, бачачи, що над ним сміються, так уже й бити сталі, осердився на дворянина й на його людей і мовив: «Агов, пан! Вели віддати мою коробочку, а то зле всім буде!» Але, бачачи, що бити його не перестають, він закричав: «По п'яти на кожний з бочки, бийте гарненько!» Негайно вискочили з бочки на кожну людину по п'яти молодців і стали бити всіх немилостиво. Дворянин, убоясь, щоб його не вбили, закричав у весь голос: «Мужик! Перестань бити, я велю віддати твою коробочку». Мужик, почувши те, крикнув: «Агов, агов, молодці! Ступайте усе у бочку». Негайно всі молодці перестали бити й пішли у бочку. Дворянин же наказав своїм людям віддати коробочку, що по велінню його й учинене. А мужик, побравши свою коробочку, приніс додому й став жити зі своєю дружиною у великому задоволенні й тиші.