Летить Орел до лісу, а сам думає: «Де б мені їжу найтить?» Долетів до лісу й бачить: Карга на суку сидить, так така стара, суха — одні пір'я. Подумав він, подумав і пролетів повз. А Карга сидить на дереві й запитує у нього: «Куди, Орел-Панотець, летиш?» — « Є, Карга, захотілося. Полечу у ліс. Може, яких карженят знайду та й поїм». Карга йому каже: «Дивися, Орел-Панотець, моїх дітей не співай». Орел тоді запитує Каргу: «А які твої діти, Карга?» — «Мої діти гарні, гарні, ставні. По всьому світлі, Орел-Панотець, таких не знайдеш. Хоч від сходу до заходу пролети, хоч від півдня до півночі, а таких вуж славних ніде не знайдеш!» Послухав Каргу Орел та й каже: «Добре, Карга, я не трону твоїх дітей. Пошукаю у лісі поганих так ледащих карженят».
Полетів собі Орел, а Карга залишилася сидіти на дереві. Сидить собі так дивиться на землю.
Літав, літав Орел по лісу й знайшов гніздо Карги. Дивиться у гніздо — а у ньому шолудиві карженята сидять. Побрав Орел та й поїв їх. Наївся й летить назад, а Карга побачила його й запитує: «Ну що, знайшов карженят, Орел-Панотець?» — «Знайшов».- «Наївся, Орел-Панотець?» — «Наївся».- «А яких же ти наївся - те, Орел-Панотець? Напевно, моїх?» — « Ні, Карга».- «А яких же ти поїв?» — «Так якихось шолудивих».- «Ех ти, Орел-Панотець, самі мої вони і є!» — «Так ти ж гутарила, вони у тебе гарні, найкращі», - відповів Орел. «Так вони ж діти мої, Орел-Панотець, краще їх немає на світі».- «Ну, Карга, я шукав гірше. Вибачай!»
Залишилася Карга на дереві. З тієї пори вона каркати стала. Каркне, злетить, а потім сяде на дерево й дивиться у землю.