Мужик поїхав у ліс ріпу сіяти. Оре там так працює. Прийшов до нього ведмідь:
- Мужик, я тебе зламаю.
- Не ламай мене, медведюшка, краще давай разом ріпу сіяти. Я собі поберу хоч корінці, а тобі віддам вершки.
- Бути так, - сказав ведмідь.- А коли обдуриш, так у ліс до мене хоч не їзди.
Сказав і пішов у дуброву.
Ріпа виросла велика. Мужик приїхав восени копати ріпу. А ведмідь із дуброви вилазить:
- Мужик, давай ріпу ділити, мою частку подавай.
- Добре, медведюшка, давай ділити: тобі вершки, мені корінці.
Віддав мужик ведмедеві усе бадилля. А ріпу наклал на віз і повіз у місто продавати. Назустріч йому ведмідь:
- Мужик, куди ти їдеш?
- Їду, медведюшка, у місто корінці продавати.
- Дай-но спробувати — який корінець? Мужик дав йому ріпу. Ведмідь як з'їв:
- А-А! - заревів.- Мужик, обдурив ти мене! Твої корінці сладеньки. Тепер не їдь до мене у ліс по дрова, а то заламаю.
На інший рік мужик посіяв на тому місці жито. Приїхав жати, а вуж ведмідь його чекає:
- Тепер мене, мужик, не обдуриш, давай мою частку.
Мужик говорить:
- Бути так. Бери, медведюшка, корінці, а я собі поберу хоч вершки.
Зібрали вони жито. Віддав мужик ведмедеві корінці, а жито наклал на віз і відвіз додому.
Ведмідь бився, бився, нічого з корінцями зробити не міг.
Розсердився він на мужика, і з тих пір у ведмедя з мужиком ворожнеча пішла.