Біля великої дороги засівав мужик галявинку. На той час їхав цар, зупинився проти мужика й сказав: « Хай бог помагає, мужик!» — «Спасибі, добра людина!» (Він не знав, що це цар.) « чи Багато одержуєш із цієї галявинки користі?» — запитав цар. «Так при гарному врожаї рублів з вісімдесят буде».- «Куди ж ці гроші запроторюєш?» — «Двадцять рублів у подать взношу, двадцять — боргу плачу, двадцять — позичаю так двадцять — за вікно кидаю».- «Розтлумач же, братик, який ти борг платиш, кому позичаєш і навіщо за вікно кидаєш?» — «Борг плачу — батька міщу, позичаю — сина годую, за вікно кидаю — дочку харчую».- «Правда твоя!» — сказав государ; дав йому жменя срібла, оголосив себе, що він цар, і заповів: без його особи нікому тих мовлень не казати: «Хто б не запитував, нікому не говори!»
Приїхав цар у свою столицю й скликав бояр так генералів: «Розгадайте, - говорить, - мені загадку. Бачив я по дорозі мужика — засівав галявинку; запитав у нього: скільки він користі одержує й куди гроші запроторює? Мужик мені відповідав: при врожаї вісімдесят рублів одержую; двадцять у подать взношу, двадцять — боргу плачу, двадцять — позичаю так двадцять — за вікно кидаю. Хто з вас розгадає цю загадку, того більших нагород, більших почестей удостою». Бояри й генерали думали-думали, не могли розгадати. Ось один боярин здумав і відправився до того мужика, з яким цар розмовляв, насипав йому цілу купу срібних рублевиков і просить: поясни-де, розтлумач царську загадку. Мужик поласився на гроші, побрав та й оголосив про усе бояринові; а боярин відвертав до царя й зараз розтлумачив загадку.
Цар бачить, що мужик не стримав заповіді, наказав його перед себе дістати. Мужик з'явився до царя й із самого перва зізнався, що це він розповів бояринові. «Ну, брат, нарікай на себе, за таку провину велю стратити тебе смертию!» — «Ваша величність! Я нічим не винний, тому — бояринові розповів я при вашій царській особі». Отут вийняв мужик з кишені срібний рублевик із царською персоною й показав государеві. «Правда твоя! - сказав государ.- Це моя персона».
Нагородив щедро мужика й відпустив додому.