Жили двоє старих, усе життя працювали, не розгинаючи спини. Старість підходить, старий і говорить: «Баба, треба буде нам, який гріш залишиться, прикладати на чорний день. Прийде чорний день, чо будемо робити?»
Добре. Притягла баба корчажку (тоді усе у кор чагах деиьгу-те ховали), і стали вони збирати, у всьому собі відмовляли, усе збирали, і вже повна корчага на полатях коштує.
Поїхав один раз старий на базар, а баба будинку. Прибралася з господарством, села до вікна, дивиться: по вулиці хтось чорний іде (а йшов солдат, а вона їх не бачила раніше ніколи). Ось їй це втемяшилось: «Чорний день іде! Ось старий задоволений буде! Побере гроші й віднесе, не треба буде більше боятися, уводити, увести до ладу нього сидіти».
Стукає баба у вікно, кличе: «Іди до нас!» Зайшов. «Здраствуй, баушка! Чо кликала?» — «Сідай, сідай, родименький! Уже ми тебе заждалися, полну корчагу нагромадили, усе чекали, коли Чорний день прийде, а ти і йдеш». Він відразу трекнулся (сдогадался) і говорить: «Так чо, давай, я поберу».
Вона корчагу з полатей стягнула та й говорить: «Ось отут усі тобі, Чорний день, а двадцять п'ять рублів, гумажку, старий велів залишити. Це — наші. Треба який-чого по господарстві купити».- «Так чого ж тобі треба, баушка?» — «Так ось солі треба буде».- «Так я тобі солинец продам, на століття вистачить!»
Вийняв з кишені залізний з борони зуб і говорить: «Ось ти чого вариш, то ось цим солинцем помішуй та й присуджуй: «Солі, солинец, приїде старий з торгу, накладет тобі у торбу, будуть тобі хлопунци, будуть тобі шлепунци!» Солоно буде!»
Баба віддала гроші, побрала солинец і чекає старого: «Ось старий-те обрадується, що Чорний день був!» Побачила — їде, вибігла у двір, ворота йому откриват і наго-вариват: «Ой, старий, радість-те кака у нас! Чорний день адже був, я йому усе віддала!» А старий распрягат коня, йому не до розмов, прикрикнув: «Іди! Обід налагоджуй, стрекотуха!»
Прийшов, сіл обідати. Вона йому знову своє. Подає щи й говорить: «Ти, старий, подивися, чо він мені дав-те!» — «Хто?» — «Так Чорний день, я йому усе віддала!»
Як зіскочив старий так за патли її вуж возив, возив, поки не утомився.
«Ось тобі, дурна стара, Чорний день!»