У садибі жила бариня — і до того сердита, нікому життя не було! Староста прийде запитати що — вона його не відпустить, поки не відшмагає. А мужикам-те життя не було ніякого: била, як собак.
Ось раз приходить солдатів у коротку відспустку додому. Розповіли йому про бариню, а він і говорить: «Я її провчу».
Настала ніч, бариня заснула. Велів солдат коней запрягти.
Під'їхав до садиби, тихенько виніс бариню й відвіз у хату до шевця. А сапожникову дружину відвіз у садибу.
Пробудилася на зорі дружина шевця, бачить — будинок превідмінний. Негайно служниці до неї підбігли, подають умиватися. Помилася — подали рушник, витерлася. Подають самовар. Села вона чай пити. Староста приходить до неї навшпиньках. Вона глянула на нього: що за мужик?
- Тобі, - говорить, - що треба?
- Я, бариня, прийшов запитати, яке вбрання на сьогодні дасте.
А вона догадалася, як відповісти:
- Нешто ви не знаєте? Що вчора робили, то й сьогодні робіть!
Староста вийшов на кухню й говорить:
- Сьогодні бариня добра, просто зроду така не бувала!
Живе сапожникова дружина у садибі місяць і інший, і так її розхвалили селяни — по всій окрузі немає краще барині! А бариня пробудилася ранком у шевця й кричить:
- Слуги! Швець сидить і шиє:
- Піднімайся, баба, настав час пекти топити!
- А ти хто такий! Подавай умиватися!
- Ах ти, бариня! Сама мабуть по воду: сонечко давно встало. - Підхопився зі стільця, зірвав ремінь і давай її хльостати. - Ти нешто не знаєш своєї посади? Ти повинна вставати й піч затопляти!
Та до того хльостав її, поки не утомився. Бариня заблагала. Побрела по воду, потім за дровами, затопила пекти, дечого зварила.
Та так жила вона місяця два. За що не візьметься, нічого у неї не виходить, усе з рук валиться: те щи недоварить, то воду розіллє. Швець її не раз бив. Та зробилася бариня добра, роботяща.
Як почув про це солдат, перемінив уночі бариню й сапожникову дружину.
Ранком встає бариня тихенько, виходить зі своєї кімнати:
«Що це, я у старому будинку? Звідки я узялася?»
Запитала служниць:
- Служниці! Як же я сюди потрапила?
- Ти, бариня, ніде й не бувала!
Та з тих пір бариня м'яка-м'яка зробилася. А сапожникова дружина стала жити по-старому.