Один мужик дожив до такої бідності, що немає на що було купити хліба. Та заблагав він Миколі Чудотворцеві: «Микола Чудотворець! Піду я від бідності красти до багатія, а ти врятуй мене! Якщо не попадуся, так карбованцеву свічку поставлю тобі».
Приходить бідняк до багатія, увійшов у кліть, побрав гроші й став виходити геть, так ненавмисно заділ ногою за щось — загриміло, застукало, запалили світло! Злодій від страху без оглядки побіг у поле, а за ним біжать два мужики. Біжить він, не знаючи, куди сховатися. Бачить, недалеко дрібний лісочок, він туди. А у лісі лежить корова палая. Недовго думаючи, він заліз у неї. Мужики пробігли повз.
Зникли мужики, бідняк вибрався з корови й пішов додому. А у неділю у церкві поставив Миколі Чудотворцеві свічку за десять копійок на подяку за порятунок. Виходить він із церкви й зустрічає незнайомого дідка. Той запитує у бідняка: «А що, мужик, чи виконав ти завіт свій?» — «А хіба ти знаєш про мій завіт?» — «А якби не знав, так у тебе не запитував!» — «А коли знаєш, так скажу тобі, що виконав».- «А яке тобі було лежати у падлі?» — «Бажаний ти мій панотець! Уже коли ти знаєш усе про мою справу, так не говори нікому! Лежав я у тому падлі, ледве не помер».- «Ти ледве у падлі не помер, а я від твоєї свічки десятикопієчної ледве не задихнувся!»
Бачить мужик, що перед ним коштує сам Микола Чудо творець, упав перед ним на коліна й зі сльозами просить: « Вибач мене, грішного, ніколи більше не буду!»
Микола Чудотворець перехрестив мужика й зник.