Жив-Був мужик; мав у себе багато овець. Зимовим часом величезна вівця объягнилась, і побрав він її знадвору у хату з ягненочком. Приходить вечір. Їде пан, попросився до нього ночувати. Підійшов під віконце й запитує:
- Мужик, пустиш ночувати?
- А не будете вночі озоровать?
- Помилуй! Нам би тільки де темну нічку проспати.
- Заїдь, пан.
У'їхав пан з кучерями на двір. Кучері забирає коней, а пан у будинок пішов. На панові був величезний вовчий кожух. Зійшов у хату, богу помолився, хазяям поклонився:
- Здорово живете, хазяїн з хазяєчкою!
- Добро дарувати, пан!
Сіл пан на крамничку. Вівця вовчий кожух побачила й дивиться на пана; сама дивиться, а ногою-те топ — і раз, та й два, та й до трьох. Пан говорить:
- А що, мужик, вівця ногою тупотить?
- Вона думає, що ти вовк, вовчий дух чує. Вона у мене вовків ловить; ось нинішню зиму з десяток піймала.
- Ах, дорого б за неї я дав! Не чи продажна вона? Для дороги мені вона гарна.
- Продажна, так дорога.
- Ех, мужик, так не дорожче грошей, у пана вистачить.
- Мабуть, уважити можна.
- А скільки вона коштує?
- П'ятсот рублів.
- Помилуй, багато! Побери три сотенки.
Ну, мужик погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанку встав і у шлях зібрався; хазяїнові три сотенки віддав і ягничку побрав, посадив у санки й поїхав. Їде. Ідуть назустріч три вовки. Ось вівця побачила вовків, так і стрибає на санях. Пан говорить кучерям:
- Треба пускати: бач, вона як розохотилася. Зараз піймає.
А вона боїться. Кучері й говорить:
- Постій трошечки, пан, вона розохотиться.
Сверстались вовки з ними рівно. Пан випустив вівцю;
Вівця злякалася вовків, у ліс полетіла, коротким хвостом завертіла. Як вовки за нею залилися, тільки сніг роздувається, а кучері за нею збирається. Поколе лошадушек випрягав, у погонь за вівцею скакав, вовки вівцю піймали й шкіру з неї здерли, самі у ліс утекли. Кучері підскакали — вівця на боці лежить, а її шкіра здерта лежить. Під'їжджає до пана. Пан його запитує:
- Не чи бачив чого?
- Ах, пан, гарна вівця! Уся порвала, а вовкам не піддалася.
Мужик три сотенки одержав, сидить тепер, панові казочки розповідає, а три сотенки у кишені лежать.