Отпросился солдат у відпустку, зібрався й пішов у похід. Ішов-Ішов, не мабуть ніде води, чому б йому сухарики помочити так на шляху на дорозі закусити, а у череві давно порожньо. Нема чого робити — потягся далі; глядь — біжить струмочок, підійшов до цього струмочка, дістав з ранця три сухарі й поклав у воду. Так була ще у солдата скрипка; у дозвілля він на ній різні пісні відіграв, нудьгу розганяв. Ось сіл солдат у струмка, побрав скрипку й давай награвати. Раптом звідки не візьмися — приходить до нього нечистий у вигляді старця, із книгою у руках. «Здраствуй, пан служба!» — «Здорово, добра людина!» Чорт аж поморщився, як солдат обізвав його доброю людиною. «Послухай, друже, поміняємося: я віддам тобі свою книгу, а ти мені скрипку». - «Ех, старий, на що мені твоя книжка? Я хоч десять років прослужив государеві, а грамотним ніколи не бував; колись не знав, а тепер і вчитися пізно!» — «Нічого, служивий! У мене така книга — хто не подивиться, усякий прочитати зуміє!» — «А ну дай — спробую!»
Розгорнув солдат книжку й почав читати, немов з малих років навичка грамоті, зрадів й негайно ж проміняв свою скрипку. Нечистий побрав скрипку, почав смичком водити, а справа не клеїться — немає у його грі ніякого ладу. «Слухай, брат, — говорить він солдатові, — залишайся-но у мене у гостях дня на три так повчи на скрипці відіграти; спасибі тобі скажу!» — « Ні, старий, — відповідає солдат, — мені треба на батьківщину, а за три дні я далеко піду». - « Будь ласка, служивий, коли залишишся так навчиш на скрипці відіграти, я тебе у один день додому доправлю — на поштовій трійці довезу». Солдат сидить у роздум: залишатися чи ні? Та виймає він сухарі зі струмка — прагне закушувати. «Ех, брат служивий, — говорить нечистий, — погана твоя їжа; поїж-но моєї!» Розв'язав мішок і дістав білого хліба, смаженої яловичини, горілки й усяких заедков: їж — не прагну!
Солдат наївся-напився й погодився залишитися у того незнайомого старого й повчити його на скрипці відіграти. Гостював у нього три дні й проситься додому; чорт виводить його зі своїх хором — перед ґанком коштує трійка добрих коней. «Сідай, служивий! Миттю довезу». Солдат сіл із чортом у візок; як підхопили їхньому коня, як понесли — тільки версти у очах миготять! Духом довезли. «А що, довідаєшся це село?» — запитує нечистий. « Як же не довідатися! - відповідає солдат. - Адже у цім селі я народився й виріс». - «Ну, вибачай!» Солдат зліз із візка, прийшов до сродственникам, став з ними здороватися так про себе розповідати, коли його й на скільки з полку відпустили. Здалося йому, що пробув він у нечистого у гостях всього-на-всього три дні, а насправді пробув у нього три роки; строк відпустці давним-давно скінчився, а у полицю, чай, у перегонах його вважають.
Здрейфив солдат, не знає, що й робити йому! Та гульня на розум нейдет! Вийшов за околицю й думає: «Куди тепер подітися? Коли у полк іти — так там крізь лад заганяють. Ех, нечистий, славно ти подшутил наді ною». Тільки вимовив це слово, а нечистий отут як отут. «Не журися, служивий! Залишайся із мною — адже у вас у полицю життя незавидне, сухарями годують так ціпками б'ють, а я тебе щасливим зроблю... Прагнеш, купцем зроблю?» — «Ось це добре; купці добре живуть, дай і я спробую щастя!» Нечистий зробив його купцем, дав йому у столичному місті більшу крамницю з різними дорогими товарами й говорить: «Тепер, брат, вибачай! Я піду від тебе за тридев'ять земель, у тридесяту державу; у тамтешнього короля є прекрасна дочка Марья-Королевна; стану її всіляко мучити!»
Живе наш купець, ні про що не тужить; щастя саме так і валить на двір; у торгівлі така йому завдання, що краще вимагати не можна! Стали йому інші купці заздрити. « Давайте, — говорять, — його запитаємо: що він за людей, і звідки приїхав, і чи може торг вести? Адже він у нас усю торгівлю відбив — щоб йому порожньо було!» Прийшли до нього, сталі допитувати, а він відповідає їм: «Братики ви мої! Тепер у мене справ підійшло багато, колись із вами поговорити; приходите завтра — усе довідаєтеся». Купці розійшлися по будинках; а солдат думає, що йому робити? Як відповідь давати? Думав-Думав і вирішився кинути свою крамницю й піти вночі з міста. Ось забрал він усі гроші, які були наявними, і пішов у тридесяту державу.
Ішов-Ішов і приходить на заставу. «Що за людей?» — запитує його вартовий. Він відповідає: «Я — лікар; іду у ваше царство, тому що у вашого короля дочка хвора; прагну її вилікувати». Вартовий доклав про те придворним, придворні довели до самого короля. Король призвав солдата: «Коли ти вилікуєш мою дочку, віддам її за тебе заміж». - «Ваша величність, накажіть мені дати три колоди карт, три пляшки вина солодкого так три пляшки спирту гарячого, три фунти горіхів, три фунти свинцевих куль так три пучки свіч воску затятого». - «Добре, усе буде готове!» Солдат дочекався вечора, купив собі скрипку й пішов до королевне; запалив у її світлицях свічі, початків пити-гуляти, на скрипочке відіграти.
Опівночі приходить нечистий, почув музику й кинувся до солдата: «Здраствуй, брат!» — «Здорово!» — «Що ти п'єш?» — «Квасок потягую». - « Дай-но мені!» — «Прошу!» — і підніс йому повна склянка гарячого спирту; чорт випив — і ока під чоло закотив: «Ех, міцно забирає! Дай-но закусити чим-небудь». - «Ось горіхи, бери так закушуй!» — говорить солдат, а сам свинцеві кулі підсуває. Чорт гриз-гриз, тільки зуби поламав. Стали вони у карти відіграти; поки те так рє — час пішов, півні закричали, і нечистий пропав. Запитує король королевну: « Яке ніч спала?» — «Слава богу спокійно!» Та інша ніч так само пройшла; а до третьої ночі просить солдатів короля: «Ваша величність! Накажіть у п'ятдесят пуд кліщі скувати так зробити три прути мідних, три прути залізних і три олов'яні». - «Добре, усе буде зроблено!»
У глуху північ є нечистий. «Здраствуй, служивий! Я знову до тебе погуляти прийшов». - «Здраствуй! Хто не радий веселому товаришеві!» Почали пити-гуляти. Нечистий побачив кліщі й запитує: «А це що таке?» — « Так, бач, король побрав мене у свою службу так змусив музикантів на скрипці вчити; а у них у всіх пальці-те криві — не краще твоїх, треба у кліщах виправляти». - «Ах, братик, — став просити нечистий, — чи не можна й мені виправити пальці? А то до цієї пори не вмію на скрипці відіграти». - «Тому не можна? Клади сюди пальці». Чорт вклав обидві руки у кліщі; солдат пригорнув їх, стис, потім схопив прути й давай його пригощати; б'є так присуджує: «Ось тобі купецтво!» Чорт молить, чорт просить: «Відпусти, мабуть! За тридцять верст не підійду до палацу!» А він знай бичує. Стрибав-Стрибав чорт, вертівся-вертівся, насилу вирвався й говорить солдатові: «Хоч ти й одружишся на королевне, а з моїх рук не підеш! Тільки від'їдеш за тридцять верст від міста — зараз захоплю тебе!» Сказав і зник.
Ось одружився солдат на королевне й жив з нею у любові й згоді, а через кілька років помер король, і він став керувати всім царством. У деякий час вийшов новий король зі своєю дружиною у сад погуляти. «Ах, який славний сад!» — говорить він. «Це що за сад! - відповідає королева. - Є у нас за містом інший сад, верст тридцять звідси, ось там є на що помилуватися!» Король зібрався й поїхав туди з королевою; тільки виліз він з коляски, а нечистий назустріч: «Ти навіщо? Хіба забув, що тобі сказане! Ну, брат, сам винуватий; тепер з моїх лабетів не вирвешся». - «Що робити! Видне, така доля моя! Дозволь хоч із молодою дружиною попрощатися». - «Прощайся, так скоріше!..»