Говорив пан із солдатом, став солдатів хвалити свою шинель:
- Коли мені потрібно спати, постелю я шинель, і у головах покладу шинель, і покриюся шинеллю.
Став пан просити солдата продати йому шинель. Ось вони за двадцять п'ять рублів сторгувалися. Прийшов пан додому й говорить дружині:
- Яку я річ-те купив! Тепер не потрібно мені ні перини, ні подушок, ні ковдри: постелю шинель, і у головах покладу шинель, і одягнуся шинеллю.
Дружина стала його сварити:
- Ну як же ти будеш спати?
Та точно, пан послав шинель, а у головах покласти й одягтися нема чим, та й лежати-те йому жорстко.
Пішов пан до полкового командира скаржитися на солдата. Командир велів покликати солдата.
Привели солдата.
- Що ж ти, брат, — говорить командир, — обдурив пана?
- Ніяк ні, ваше благородіє, - відповідає солдат.
Побрав солдат шинель, розстелив, голову поклав на рукав і накрився полою.
- Куди як добре, - говорить, - на шинелі після походу спиться!
Полковий командир похвалив солдата й дав йому ще на чарочку. А панові сказав:
- Хто попрацює так утомиться, той і на камені спить, а хто нічого не робить, той і на перині не засне!