Ішли солдати перехожі, зупинилися у бабусі на відпочинок. Попросили вони попити так поїсти, а баба озивається: «Детоньки, чому ж я вас буду пригощати? У мене нічого немає». А у їй у печі був варений півень — у горщику, під сковородою. Солдати ця справа зміркували; один — злодійкуватий був! - вийшов на двір, розсмикав віз зі снопами, відвертав у хату й говорить: «Бабуся, а бабуся! Подивися-но, худоба-ат у тебе хліб їсть».
Баба на двір, а солдати тем годинкою заглянули у піч, вийняли з горщика півня, наместо його поклали туди ошметок, а півня у торбу сховали. Прийшла баба: «Детоньки, миленьки! Не чи ви худоби-те пустили? Почто ж, детоньки, капостите? Не треба, миленьки!» Солдати помовчали-помовчали так знову попросили: «Дай же, бабуся, поїсти нам!» — «Поберіть, детоньки, кваску так хлібця; буде з вас!»
Та здумала баба похвалитися, що провела їх, і заганула їм загадку: «А що, детоньки, ви люди-те колишні, усього бачили; скажіть-но мені: нині у Пенском, Черепенском, під Сковорідним, здраствує чи Курухан Куруханович?» — « Ні, бабуся!» — «А хто ж, детоньки, замість його?» — «Так Липан Липанович » — «А де ж Курухан Куруханович?» — «Так у Сумин місто переведене, бабуся». Після того пішли солдати. Приїжджає син з поля, просить їсти у баби, а вона йому: « Мабуть-но синок! Були у мене солдати так просили закусити, а я їм, дитятко, заганула загадочку про півня, що у мене у печі; вони не зуміли відгадати-те». - «Так яку ти, матінка, заганула їм загадку?» — «А ось яку: у Пенском, Черепенском, під Сковорідним, здраствує чи Курухан Куруханович? Вони не отганули. « Ні, бають, бабуся!» — «Де ж він, рідні?» — «Так у Сумин місто переведене».
А того й не знають, курвини діти, що у мене у горщику - тобто!» Заглянула у піч, ан півень-те полетів; тільки постіл витяглася. «Ахти, дитятко, обдурили мене прокляті!» — « Те - Те, матінка! Солдата не проведеш, він — людей колишня».