Жили-Минулого старий і бабусі. А дітей у них не було. Ось бабуся й говорить: «Старий, а старий, кинь лозину у піч». Кинув старий лозину у піч, а там заричало, зафирчало тонким голосом. Відкрила бабка пекти, а там дівчинка — Печоночка. Стала вона бабі, дідові за дочку.
Пішла Печоночка у ліс, з подругами. Подруги від неї втекли. Забрела Печоночка у ліс, знайшла хатку, а у тій хатці ведмідь лежить у колисці: «Дівчинка, дівчинка, покачай мене».
Стала Печоночка його качати: « Баю-Бай, Мишенька, спи, одним вічком дивися».
Ось одне очей у ведмедя спить, іншої дивиться. «Мишенька, відпусти мене на вулицю у друзки пограти».
Пішла Печоночка на вулицю.
Раптом дедушкини так бабусині ягнички біжать: «Печоночка, сідай на нас, ми тебе до бабусі відвеземо».
Дівчинка вибрала найкращого ягничка, та й побігли. Ведмідь вискочив і відняв Печоночку.
Стала Печоночка його качати: « Баю-Бай, спи, Мишенька, засип, одним вічком дивися. Мишенька, пусти мене на вулицю у бабки пограти».
Пішла Печоночка.
Раптом бабусині й дедушкини корови біжать. «Сідай скоріше, Печоночка, ми тебе до бабусі відвеземо».
Села Печоночка, і побігли. А ведмідь одним оком дивиться. Вискочив і відняв Печоночку.
Сидить Печоночка, плаче, ведмедя качає: «Спи, Мишенька, баю-бай, обоє ока закривай».
Ведмідь і заснув на обоє ока. Вийшла Печоночка на вулицю. Бабусині так дедушкини коні біжать. «Сідай скоріше, Печоночка, ми тебе до бабусі відвеземо».
Села Печоночка, і побігли. А ведмідь спить, не бачить.
Так і приїхала Печоночка додому.