У одного селянина син вчився у місті, і коли він скінчив вчення, приїхав до батька побачити. Одягнений добре, тримається важливо, говорить по-вченому. Ось мужики й говорять його батькові: «Ось син-те у тебе вчений приїхав, так хоча б нас почастував» Приходить батько додому й розповідає синові, а той засміявся й говорить: «Ну, отож, - говорить, - купи цебро вина так почастуй їх, нехай п'ють».
Батько так і зробив. Прийшли гості, сидять, випивають, розмовляють. А він і говорить: «У місті, - говорить, - з худобин людини роблять».
Ось і паді ці слова одному селянинові. Приходить він додому й говорить дружині: «Я ті секрет скажу, тільки ти нікому ні-ні».- «Ну, кому я буду говорити? Що за секрет?» — «Так ось, бач, баба, у нас із тобою дітей ні, і нікому буде про нас на старість опікуватися. А ось сосе-дов син говорить, що у місті з худобин людини роблять; я подумав: віддамо свого бичиньку у вчення у Москву, з нього там зроблять людину, вивчиться він і буде нас у старості покоить».- «Нікому не скажу, збиратися у дорогу піду, щоб скоріше його звести у науку».
Зібралися, надягли бичкові на шию мотузочку й повели у місто. Прийшли. Місто велике, народу багато, до кого звернутися, не знають. Тільки дивляться: великий будинок і солдат на годиннику коштує. Підійшли до нього й запитують: «Скажи, землячок, куди отут віддають наукам займатися? Ось ми бичка привели, щоб з нього людину зробили». Солдат і говорить: «А ось у цей будинок і віддають, тут і вчать».- «А до кого ж, землячок, треба піти?» — «Так я можу прийняти його».- «А грошей-те треба?» — «Так коли є — давайте, що-небудь йому купити знадобиться. Ви приходите через три роки, він тоді всі науки перевершить».
Віддали вони теляти солдатові, подякували йому й пішли задоволені додому.
Пройшли три роки, пішли старі знову у місто за бичком. Приходять, а на годиннику той же солдат коштує. «Здраствуй, землячок, ну як наш бичинька?» А той вуж забув, який бичинька. «Так ти ж три роки тому назад побрав його у науку». Солдат згадує, що є у місті адвокат Биків, і говорить: « Так, так, скінчив він усі науки й тепер перший адвокат на усе місто. Підемо, я покаджу, де він живе. Як він прийме вас, не знаю, а живе він у цьому будинку».
Будинок великої. Піднялися старі по сходах, подзвонили, їм відчинили двері: «Кого треба?» — « Як би нам адвоката побачити?» Пішов лакей і говорить йому: «Вас там якісь селяни запитують».- «Нехай сюди йдуть».
У нього у той час гості були. « Ні, вони вас просять вийти до них».
Пішов. Тільки він вийшов, баба обхопила його й давай голосити: «Ах ти мій бичинька, який же ти гарний став! Пам'ятаєш, я тебе напувала, кормила!»
Адвокат злякався: каки-те божевільні! Та велів їх вигнати. Пішли старі й говорять: «Ось тобі вивчили сина на старість років! Немає вуж, як вона худобини, так худобинами й залишиться».