У одному місті було два монастирі, ось хоч би так, як у нас у Пітеру: Невський да Смольний. У одному ченці, у іншому монашенки. Ось добре. Занадився один молодий чернець ходити до монашенке, а щоб не довідалися, завжди наряджався у жіноче плаття. Бороди у нього ще не було, а волосся у попів так у ченців усі такі ж по-баб'ячи положенню. Бачать усе, що до монашенке часто гостя дарує, ну так що за лихо! А вона вуж брюхата стала. Сповістили про те ігумені. Ігуменя дає наказ: «Коли хто прийде до тієї монашенке, негайно докласти».
Ось на інший день приходить чернець до своєї полюбовнице. Побачили його келійниці й побігли до матінки-ігумені. « Прийшла-Де якась жінка у гості». Ігуменя наказала витопити лазню й усім, хто тільки є у монастирі, идтить паритися. Нема чого робити, зібралися всі монашенки. Повели й гостей із собою. Прийшли у лазню й стали роздягатися. Чернець роздягнувся так скоріше на полиць, забився у куточку й не знає, як йому бути? У нього на шиї висів хрест на тасьмі. Відв'язав... [хрестом, який нижче пояса повісив, «сором» прикрив]. Ось ігуменя наділу окуляри, побрала у руки свічку й стала обходити всіх черниць так оглядати, чи немає кого між ними... Стала ігуменя до ченця придивлятися, підійшла ближче, нагнулася... [отут тасьма й обірвалася, хрест натільний відлетів убік] так прямо ігумені у ліве око потрапив. - «Ай господи! З нами пресвята богородиця!» — закричала ігуменя й схопилася за ліве око. А ока наче й не було — зовсім-таки вибив! Поки що — чернець уже вискочив з лазні й утік голий. Ігуменя залишилася кривою.
Пройшов час — монашенка народила. Я й на хрестинах був, тільки не розібрав: кого бог дав — хлопчика або дівчинку?