Пустельник молився богу, трудився, і у нього син був на віці й з ним трудився. Прийшов до цього пустельника розбійник, трохи скарбниці приніс і розвалив її середь підлоги. Старий вийшов із сином на двір і говорить синові: «Синок, давай розбійника цього задушимо! Гроші наші будуть».- «Ех, - говорить, - панотець, ми тридцять років з тобою трудимося, так ця справа робити будемо! Ти перва жени мене».
Ну, батько женив сина, побрали до себе бабу у будинок; а розбійник із грішми у них живе. Син з господаркою пішли до своїх побувати, за ними й котиться вслід розбійницька голова, нагнала й говорить: «Молодець, гайда, куди я тебе поведу!» — « Ні, перегоди, до своїх сходжу».- «Ти скільки у своїх пробудеш?» — «Три дні».
Пройшли три дні, ідуть назад — голова знову назустріч котиться; зустріла й зупинилася. «Ну, підемо теперича із мною!» — «Ну, підемо!»
Попрощався зі своєю господаркою; вона додому пішла, а він за головою пішов.
Котилася голова лісом, глухою доріжкою, докотилася до келії; зійшла у келію, і хлопець за нею. У келії три вікна прорубані; голова й говорить хлопцю: «Сиди у келії, я по садові погуляю; тільки у ці два віконця не дивися, а у одне дивися!»
Він сидить і думає: «Чому у ті голова дивитися не веліла? Дай подивлюся!» Подивився на всход сонця й побачив усе царство небесне; у друге подивився й побачило пекло кромішнє: писк, вереск і батько у казані кипить, так і поринає. Пожалемши батька, уцепил його за бороду, борода у руках залишилася.
Прикатилась голова у келію й говорить: «Ну що, я адже не веліла дивитися у віконця».- «Подивився», - байт. «Ну, бачив?» — «Усе бачив. Укажи мені, як до батька дійти; я довго тут засидівся».- « Так, - говорить голова, - довго: три роки сидиш».- « Як три роки?» — «Так так, три роки часу пройшло. Ось тобі дорога, ступай до батька!»
Він приходить до батька у келію; батько ще живий, старенький став, а борода облиняла (немає). «Ех, панотець, ти, видне, згрішив?» — «А що?» — « Так, видне, викрав розбійника?» — «Грішний, - говорить, - поклав».- «Ну, панотець, приготовлене тобі місце».