Жив-Був мужик, так жонка, так дванадцять синів. Сини й пішли ладь із будинку. Ну, усі чого працюють, а Кирка, Кирюшка це, красти почал. Та став усіх краще красти.
Ну, ось він іде й прийшов у хату до багатого: « Здрастуйте».- «Куди правишся? Чим займаєшся?» — «Я самий, - говорить, - кращий злодій!» А той говорить: « У мене, у доброго хазяїна, ничо не поцупиш!» — «А чо у тебе є?» Той говорить, хазяїн-те: «А є п'ять коней».- «Ну, замикай скільки бажаєш замків, однаково украду!»
Ну, хазяїн караульщиков набрав і не спати велів. А Кирюшка побрав бочку з вином, на віз навалив так їжі. Ну, повз стайню тієї й сронил колесо. Сронил так волає: «На допомогу! На допомогу!»
Караульщики набігли. Колесо йому справили. Він і говорить: «Що вам дати, грошей або вина?» — «Вина», - говорять.
Вони й напилися. Та й повалилися, устати не можуть. Це караульщики ті із гвинтівками. А він замки збив, побрав коней і виїхав. Утресь хазяїн прийшов — караульщики без пам'яті лежать, а коней немає.
Ну, і Кирюшка до купця приїхав: « Здрастуйте».- « Здрастуйте. Куди правишся?» — «А я самий спритний злодій».- «Коли так, - говорить, - укради у нашої дівчини місце». (Ну, постелю.) Він говорить: « Дівчину-Те міцніше тримаєте».
Вони до дівчини прислуг поклали на ліжко. У всіх вікон караульщиков поставили. Кирюшка поліз. У всіх вікон караульщики. Він на дах поліз, тес зняв так на поветь. А там сука щенят принесла. Він щеняти побрав так до дівчини поліз. Побрав щеняти на ліжко запхав, а сам під ліжко впав, звалився. Отут щеня запищало. Дівчата й прокинулися. Стали вони, ті дівчата, споритися: «Це ти принесла».- « Ні, це не я, ти сама принесла!» Та й говорить: «Я піду таті скажу, чо прислуги бреше на мене, чо чи я принесла щеня!» — «А я випереджу!»
Вони й побігли. А Кирюха місце побрав та й убег. Вони прийшли — місця ні, а той щеня пищить: «Дурної, дурної! Це ж сука принесла! Вас Кирюха обдурив і місце відніс!»
Отут піп наслишал, що Кирюшка краде, він і говорить: « У мене ничо не украде!» А Кирюха говорить: «Я у тебе усе украду, золото-те й хоч не замикай».
Піп усе золото у мішок склал так усе у руках носить. А Кирюшка наудил раків тех. Двісті раків наловив. Церква відімкнув і розставив раків тех. А на кожного раку свічку налепил. Раки-Т повзуть, свічки горять... Піп бачить — у церкві світло горить, народу багато: «Чо чи, мати-попадя, протоерей приїхав?»
А Кирюшка у усі попівське оболокся, обідню служить.
Піп у церкву прийшов: «Здраствуй, протоерей!» — «Здраствуй, панотець! Іди разом служити».
А піп руки не могет вздинуть, золото тримає: «А куди мені золото діти?» — «Так отут кинь, на крилос».
Він і кинув. Поспівав-Поспівав та й говорить: «Мабуть вели матері шанежек спекти, я й сам доспіваю».
Піп пішов додому, а Кирюшка золото побрав і пішов у всім попівський-те.
Піп прийшов чай кликати пити, а того й немає. Та золота немає! «Це, - говорить, - і був Кирюшка, він і золото відніс».