Досюль у дідка було три сини: два сини живуть як живуть, а третій став поворовивать небагато. Спершу по мужичках маленько, потім ще по панам, потім стали паную жалиться. Цар і скаже: «Мабуть, ординарець, сходь за старим». Ну, старий і прийшов, богу помолився, на всі сторони поклонився й цареві уклін вшановував: «Здраствуй, надїжака великий государ!» Він і сказав, «Що, дідок, синок-те твій крадучи?» Він і ска: « Ні, надїжака великий государ, не крадучи, а привикае». Він і скаже: «Ну, коли, - говорить, - привикае, так пускай у мене украде хащу й скатертина, тоді бог і великий государ прощае. Ні, - ска, - тебе й сина страчу».
Пішов старий додому кручиноват, а сам у вікно дивиться: голову повісив. Син і скаже: «Що, батюшко, журишся?» — «Ах, син, - ска, - син, як не живеш благосло-вясь, як други синова живуть, як живуть. Ось цар службу накинув украсти чашу й скатертина царску, а немає — так тебе й мене стратить». Ну, він скаже: « ПРО, батюшко, це не служба — службишко, уперед служба буди».
Ну, він ішов на ринок, купив лакейски плаття, і там бал у государя, довідався у який день, і на бал їдуть усі енера-ли, полковники, усе їдуть. Він скочил до енералу на зап'яти, і приїхали до царського палацу. Він вискочив із запятков, приходить у кімнату у царску й плаття знімає у цього енерала. Енерал думае, що царський лакей, а цар думае, що енеральський лакей.
Вони стали їсти всі, потім откушали вуж, зі стола стали забирати, усе забрали, він відразу усе ходить, одна чаша залишилася й скатертина; він загорнув і поніс зі спокою у спокій, і на вулицю вийшов, і відніс додому.
На інший день паную доклали, що немає, згубилася. Цар скаже: «Мотрошилка (так його, бач, кликали), видне, украв. Ординарець, сходь-но за старим». Старий прийшов, богу помолився, знову на всі сторони поклонився, паную уклін вшановував: «Здраствуй, надїжака великий государ».- «Що, синок-те твій крадучи?» Він скаже: « Ні, не крадучи, а привикае».- «Чашу й скатертина у мене украв!» А старий ска: « Ні, не украв, побрав».- «Що він делае?» — скаже. «На скатертині їсть, а із чашки хлебае». Потім: «Мабуть, скажи синові, пускай у мене украде царського коня, жеребця пожене».
Ну, старий пішов, знову голову повісив. «Коли не пожене, тебе, - ска, - і сина страчу». Син знову й спрашивав: «Що, батюшко, голову повісив?» — «Ах, син, син, як не живеш знову благословясь, знову ось цар царску службу накинув: жеребця погнати, а ні, так тебе й мене стратить». - «Ну, це не служба, — скаже, - службишка!»
Потім він пішов на ринок знову й купив худу конячину й бочку вина купив, впріг і поїхав, і їжі повз царський палац. Побрав так конячину у воду, у канаву, і пхнув (лежи там). Ну й приходить: «Ах, братики, царски конюхи! Пособите витягтися конячину». Вони і йшли, пособили йому. Побрав націдив розжолобок цілу провина. Потім знову став: «Братики, царски конюхи, чи не можна мене як-небудь дати притулок до ночі. Не всі адже цар ведае». Ну, його й дали притулок до ночі: той по тому, а іншої по іншому — і пустили. Він знову їм провина націдив: «Пийте, братики, скільки можете». Вони й напилися вуж і всі доп'яна, і усе розвалили, заснули спати. Він побрав ключі (на цвяху) і пішов у стайню, подивився: коштує кінь у стайні. Він і у іншу: і там такий же знову кінь. Він і у третю, і там і третій такий же. Він і думае: «Якого погнати? Якого, коли не того!» Ну, він і побрав усіх трьох погнав. Потім зранку вистали тии, сходили у стайню, жеребця немає, у іншу сходили, там і іншого немає, у третю сходили, там і третього немає. Ну, потім паную доклали, що жеребці згубилися. Цар скаже: «Ну ж, це Мотрошилка украв! Ординарець, сходь за старим».
Старий прийшов, богу помолився, на всі сторони поклонився, паную уклін вшановував: «Здраствуй, надїжака великий государ».- «Що, старий, що, Мотрошилка коней тих украв?» Він скаже: « Ні, не украв, а побрав».- «Ну, пускав-говорить, - з - під мене й з - під цариці перину украде, то, що й бог і великий государ прощае, а ні, так тебе й сина страчу!»
Він іде, знову журиться; іде син і встречав його: «Що, батюшко, журишся?» — «Ах, син, як ти не живеш благословясь, отож цар велів перину й з - під царя, і з - під цариці украсти, немає — так тебе й мене стратить»
Він ішов знову, шив крила собі, підробив, ну й бачить: у царського палацу вікна доли. Він піднявся, і залетів до нього у віконце, і зайшов у його спальню, і під ліжко й сів. Ніч прийшла, цар-і цариця прийшли спати й повалилися, гусельщик играе у гусли у них; ну, вони й заснули, і гусельщик заснув. Вони й прираскатились маленько. Він вистал та й у серединку нас... ім. Вони спали, спали, пройми-лисій. Цар скаже: «Цариця, ти?» А цариця скаже: « Ні, ти, цар!» Потім крикнули, що заберіть постелю. Він вистал з - під ліжка, побрав забрав: «Дайте я заберу». Та побрав і забрав. Та зі спокою у спокій, і зі спокою у спокій, і на вулицю вийшов, і додому пішов, і постелю відніс.
Потім ранком вистали, царської постелі ні, паную доклали: «Постелі немає». Він ска: «Мотрошилка це украв!»
Потім він зробив бал у себе й зібрав усіх енералов, і всіх полковників, і всіх архієреїв, і архімандритів, усіх зібрав на бал до себе. «Ординарець, мабуть приведи старого й Мотрошилку».
Старий і Мотрошилка прийшли до государя, бога помолились, на всі сторони поклонилися, паную уклін вшановували: «Здраствуй, надїжака великий государ». - «Старий, - ска, - що, синок-те у тебе краде?» Він ска: «Не воруе, а привикае».- «Чашку й скатертина у мене украв?» Він ска: « Ні, не украв, а побрав».- «Трьох жеребців украв?» Він скаже: «Не украв, а побрав».- «Перину з - під царя й з - під цариці украв?» — «Не украв, а побрав. Ось, - скаже, - що він робить: на скатертині їсть, із чашки хлебае, на жеребцях катається, а на перині спить». Він і скаже: «Ось, добродії енерали й усі, я, - говорить, - накинув на нього три служби, і те, - ска, - його бог прощае й великий государ: він усе виправив! Що нинь йому зробити?» Усе сказали, що царско слово назад не ходи, вибачити треба. Він і скаже: «Бог прощае й великий государ, Мотрошилка, тебе».
Та Мотрошилка пішов додому. Архієрей один і скаже: «Просто, — говорить, - злодіям красти, як царі стали потурати». Він і кликне: «Мотрошилко, відвертай-но назад! чи Можеш цьому архієреєві що зробити?» Він скаже: «Надїжака великий государ, через тиждень усе буде готове».
Ішов на ринок, накупив усяких матерій, і шив собі крила, і пішов уночі до цього архієрея. Прийшов, колотиться, архієрей і пустив його: «Хто ти таковий є?» — спрашива. « Є я ангел з небес; ваші, владико, молитви, бач, доходни до добродії бога. Господь боле не може чути ваших молитов, послав мене за тобою». Ну, архієрей зрадів, забігав. Він: «Отче, - говорить, - до господу з волоссями ніяк іти не можна! Господь волось не люби». Зрадів архиереюшко, забігав ножиці шукати. Потім він волосся у нього оббрив, у архієрея цього. «Отче, - говорить, — треба мішок який-небудь, летіти адже високо, ти спугаешься, нерівно додолу глянеш, злякаєшся, упадеш додолу. Я як до господу прилечу, як тебе втрачу?»
Потім він побрав у мішок клав і поніс його. Виздинул високо у дзвіницю (дзвіницю хоч по-вашому). «Ну, - говорить, - отче, я стану тебе пхати до господу, дивися не пер... Попихал, він і пер... Він висмикнув назад і говорить: «Ах ти, глинная діра, душу у пекло провела». Ну й почав його назад по щаблях ролгать (поволок). Та потім він повісив на гвоздик у тую церква до дверей; гвоздик зігнув до дверей і мішок повісив, де паную йти до обідні, і кийок клав отут. Ну й підписав на ворота, що хто йде повз цей мішок, так щоб усякому по цьому мішкові три раз ударити; хто не вдарить, то буди проклятий той.
Та потім хто йде, усякий ударить. Іде цар сам до обідні й дивиться на напис на цю. «Ну, лакей, - говорить, - удар три раз за мене й за себе».- Потім: «Зніми, - говорить, - мішок, стряхни», - говорить. Стряхнули, там вискочила людей. Цар і скаже: «Хто ти такий?» — « Є, - говорить, - архієрей».- «Якого чорта архієрей! У мене такого архієрея у Європі немає! Налипай, - говорить, - лакей, його під ж...». Потім: «Ну, - говорить, - це Мотрошилка зробив». Від обідні прийшов додому цар. «Ординарець, сходь-но за Мотрошилкой». Мотрошилка прийшов, богу помолився, на всі сторони поклонився, паную уклін знову вшановував: «Здраствуй, надїжака великий государ!» — «Ну що, Мотрошилко, виконав службу архієреєві?» Той ска: «Виконав, ваше царско величність».
Він його й нагородив.