Село було безграмотне: піп безграмотний, диякон безграмотний, та й дячок безграмотний, а церква була, прихід, служили. Прознав архієрей, поїхав цікавитися. Приїхав до попа на фатеру, піп і побіг до диякона: «Ось лихо! Архієрей приїхав; як ми служити станемо?» А диякон сказав: «А як-небудь, сваракбсим як-небудь». Піп скажо: «Ти тое співай, що я буду». Дячок скажо: «Мені вуж треба своє співати на крилосе, не з вами». Піп скажо: «Що знаєш, то й валяй».
Потім обідню задзвонили, піп і запоходив до обідні, архієрея й говорить: «Владика, благослови».- «Бог тебе благословить, мабуть, служи!»
Піп прийшов у церкву, одяг ризу, потім архієрей іде. Архієрей прийшов, у вівтар устав: «Ну, починай, служи».
Піп і запік — голос голосний:
Про - про - Про! Через острів Кельястрова Вибігав човник осиковий, Ніс-Корму раскрошонние, На серединці веслярі-молодці, Тура-Мара й пари. Диякон теж запік:
Про - про - Про! Через острів Кельястрова Вибігав човник осиковий ( та ін. до кінця). А дячок на крилосе:
Уздовж по травичці, так уздовж по муравці, По лазуревим квіточкам... Архієрей вийшов так рукою махнув: «Служите, як служили!»
Та й виїхав ладь.