У деякому царстві, у деякій державі жив пан, та ще був мужик, такий бідний, що й сказати не можна! Призвав його пана й говорить: «Послухай, мужик! Боргу свого ти не платиш і побрати з тебе нема чого. Ступай до мене й живи за борг три роки».
Прожив у нього мужик рік і інший і третій. Пан бачить, що мужикові скоро строк відходить, і думає: яку б знайти провину, щоб ще залишити мужика при собі на три роки. Покликав його пан і став говорити: «Послухай, мужик! Ось тобі десять зайців, жени їх пастися у поле, так дивися, щоб усі були цілі! А то знову залишу при собі на три роки». Тільки погнав мужик зайців у поле — вони усе у нього розбіглися у різні сторони. - «Що робити, — думає він: тепер пропав я!» Сіл і плаче. Откудова не візьмися — з'явився старий і запитує: « Про що, мужик, плачеш?» — « Як мені, старий, не плакати! Дав мені пан пасти зайців, вони всі й розбіглися. Тепер лихо мені неминучая!» Старий дав йому сопілочку й говорить: «На тобі сопілочку. Коли заграєш у неї, вони усе до тебе прибіжать».
Мужик сказав спасибі, побрав сопілочку й тільки заграв у неї — як негайно всі зайці до нього прибігли. Він погнав їх додому. Пан, перерахував зайців і говорить: «Усе цілі!» — «Ну що нам робити? - сказав пан своїй барині, — яку провину на мужику знайти?» — «А ось що, душенька: коли він завтра пожене зайців, я переодягнуся у інше плаття, піду до нього й куплю одного зайця». - «Ну, добре!»
Ранком погнав мужик зайців у поле, і тільки підійшов до лісу — вони негайно усе розбіглися у різні сторони. А мужик сіл на траву й почав плести постоли. Раптом їде бариня. Зупинилася — підійшла до нього й запитує: «Що, мужик, тут робиш?» — «Худобин пасу». - «Яку худобин?» Мужик побрав сопілочку й заграв — усі зайці збіглися до нього. - «А, мужик! - сказала бариня — продай мені одного зайця». - «Ніяк не можна, адже це панські зайці, а пан у мене оченно строгий. Він, мабуть, мене зовсім заїсть!» Бариня стала до нього приставати: « Будь ласка, продай!» Мужик бачить, що їй дуже хочеться зайця й говорить: « У мене, бариня, завіт покладений». - «Який завіт?» — «Хто дасть... що зажадаю, тому й зайця поступлюся». - «Побери краще грішми, мужик!» — « Ні, мені більше нічого не треба!» Бариня — робити нема чого — погодилася... Подав їй зайця: «Тільки, бариня, тримай його потихеньку, а то роздавиш».
Вона побрала зайця, села у коляску й поїхала. А мужик як заграв у свою сопілочку — цей заєць почув, вистрибнув з рук барині й пішов назад до мужика. Приїхала бариня додому. «Ну, що купила зайця?» — « Купила-Те купила, тільки як мужик заграв у свою сопілочку, заєць вистрибнув від мене й пішов».
На інший день знову поїхала бариня до мужика. Підходить уводити, увести до ладу ньому й запитує: «Що робиш, мужик?» — «Постоли плету так панську худобин пасу». - «Де ж твоя худобини?» Мужик заграв у сопілочку, і зараз збіглися до нього всі зайці. Бариня стала торгувати зайця. « У мене покладений завіт». - «Який?» — «Дай...» Бариня знову погодилася... і одержала за те зайця. А як мужик заграв — заєць вискочив і пішов від неї.
На третій день переодягся й поїхав сам пан. «Що, мужик, робиш?» — «Худобин пасу». - «Так де ж твоя худобини?» Заграв мужик у сопілочку — збіглися до нього зайці. «Продай мені одного!» — « За гроші не продам. У мене покладений завіт». - «Який завіт?» — «Хто захоче на кобилу влізти..., тому й зайця віддам». Пан вліз на кобилу... Мужик подав йому зайця й говорить: «Тримай його, пан, потихеньку, а то задавиш». Пан побрав зайця й поїхав додому, а мужик заграв у сопілочку — заєць почув і пішов від нього до мужика. Бачить пан, що нічого не побереш і відпустив мужика жити на волю.