Жив-Був старий зі старухою; у них був син Іван-дурень. Прийшов час — старий з бабою вмерли. Іван-дурень і говорить: «Що мені жити одному будинку, краще йти на божий шлях бурлакувати». Ось він і пішов. Йому назустріч потрапив піп. Піп говорить Івану-Дурневі: «Ти куди пішов?» Іван-дурень відповідає: «Так ось батько й мати у мене вмерли, так я пішов бурлакувати». - «Наймися до мене у строшни ». «Мабуть». «Тебе як кличуть?» — «Кличуть мене: У-Чому-Я».
Ось піп найняв строшного. Після й запитує у нього: «Ти вчений грамоті?» — «Учений». - «Ну, підемо, — говорить піп, — обідню із мною служити». - «Мабуть, підемо». Вони зайшли у церкву. Піп надягає на себе ризу, а Іван-дурень запитує: «А мені чого надягти-те?» — «Десь був лантух рогожаний, — каже піп, — надягни хоч його». Іван-дурень приніс лантух, запитує: « Як же надягати його? Куди голову запхати-те?» Піп говорить: «Десь був ніж?», приніс його, перерізував у лантусі діру: «Пхай ось сюди».
Іван надяг лантух і став служити за диякона. Піп учить його: «Говори: благослови, владико». - А Іван йому: «А тебе, батько, можна повісити на лико». Піп побрав і вигнав його із церкви. Іван-дурень побіг до попаді: «Давай, попадя, чотириста рубльов, піп село купив». Вона й віддала йому чотириста рублів. У поповой хаті стояла діжа з розчином; Іван побрав та й вилив розчин попові у капелюх, поставив її на стіл і закрив хусткою, а сам утік.
Приходить піп від обідні додому. Попадя запитує; «На яке село просив ти чотириста рубльов грошей?» — «Що ти, вздурела? Коли я просив?» — «Так строшной приходив за ними, говорить: батько село купив; я йому сама віддала». - «Що ти, підла, наробила? Адже він обдурив тебе!»
Схопив піп капелюх з розчином- те, надяг на себе: «Побіжу, — говорить, — нажену його». Ось і побіг доганяти; біжить собі, а мужик назустріч дрова везе. Піп запитує у нього: «Не чи бачив, світло, У-Чому-Я?» — « Так, видайся, у розчині, панотець». Піп побіг далі, побачив іншого мужика, запитав і цього; він те ж сказав. Піп пустився ще далі, побачив третього мужика, рубає у лісі дрова. «Дядечко, — запитує його, — скажи, не чи бачив ти У-Чому-Я?» — «Так ти, батько, увесь у розчині. Оглянься на себе — сам побачиш».
Піп оглядівся, а по ньому з капелюха так і повзе розчин-те. Піп повернувся додому, увесь морщиться. «Що, піп, морщишся? Алі гриб з корінцем з'їв?» — запитує попадя. Піп Розсердився, вибив попадю й пішов з горя у шинок, так пропив собі рясу.