Жив-Був мужик так баба; мужик-те розбоєм промишляв, а дружина йому допомагала. Ось раз поїхав він на разживу; удома залишалася одна баба. У той час трапилося проходити тим селом солдатові; постукався до неї у вікно й проситься: «Пусти переночувати, хазяєчка!» — «Ступай!» Солдат увійшов у хату, зняв із себе ранець і ліг спати. Незабаром приїжджає хазяїн, побачив гостя й говорить: «Ну слава богу, хоч на дорозі не виездил, так у хаті знайшов!» Сіл вечеряти й велить дружині: « Розбуди-но солдата! Нехай і він із мною повечеряє». Ось і солдат сів за стіл; хазяїн наливає йому склянка вина — він випив; наливає іншої — і іншої випив; наливає третій — а він більше не п'є, відмовляється. «Не чванься! Хоч пий, хоч не пий — однаково помирати!» — сказав хазяїн; виліз через стіл, побрав у руки сокира й говорить: «Ну, служивий, молися богу; небагато тобі жити залишилося!» Солдат почав просити, благати, ледве не у землю кланяється — ні, нічого не бере. Став він на коліна перед святою иконою й так ретельно, від усього серця молиться так у гріхах кається. «Скоріше молися! Пора!» А солдат усе коштує так молиться.
Раптом хтось стукнув у вікно, і невідомий голос провестился: «Служба, а служба! Що ти копаєшся; іди, я тебе давно чекаю». Мужик злякався й сокира упустила, а солдат надяг ранець і вийшов на ґанок — коштує трійка добрих коней; він сіл у візок — коня понеслися, і не встигнув солдатів опам'ятатися — глядь: перед ним батьківський двір. Трійка пропала, немов її й не було. Возблагодарил солдат бога за свій порятунок і пішов у хату; батько з матір'ю обрадувалися йому, не знають — як прийняти,
Чим почастувати. Живе у них солдат день і іншої; на третій приїжджає до них у гості той самий мужик, що праг було вирішити солдата; бач, розбійник-те був одружений на його рідній сестрі, тільки солдат про те не відав, та й сестра його не визнала. Зараз за стіл, сталі їсти так пити; розбійник зміркував, що його справа негарна, сидить — не п'є, а солдат його пригощає: «Хоч пий, — говорить, — хоч не пий — усе одне помирати!» — «Бог з тобою, синок! Що ти говориш негарне?» — напустилися на нього батько з матір'ю. Солдат розповів усі, як було; отут розбійника схопили, закували й у острог відправили.