Перепелиця летіла, летіла, села й здрімнула. Схопив її вовк і говорить: «Знімання я тебе». Та стала вона просити: «Не їж мене, за це я тобі прижену штук п'ять телят. А у мені-те мало товару — чверть фунта з усім з пухом!» — «Обдуриш», - говорить. Стала божитися: «Не обдурю».
Зрадів вовк. «Ах, - думає, - це на Цілий тиждень вистачить». Пустив її. А сам ліг і став чекати.
Спурхнула перепелиця й полетіла. А на іншій межі дергун. Перепелиця й говорить: « Кум-Куме, пошкодуй мене на нинішній День! Мене вовк піймав».- « Як же ти розсталася з ним?» — «А обіцяла йому пригнати п'ять телят».
Ось дергун і став кричати: «Тпрусь... тпрусь... тпрусь...» А перепелиця кричить: «Пити телят, п'ять телят...» Вовк чекав: «Ось, ось — женуть!»
Чекав, чекав, так так і здох.