Ось Петро Перший приїжджає до коваля на коні: « Підкуй-но мені коня!» — «Можна», - говорить. «Тільки зроби підкову гарну!» Ну, ось коваль зайнявся підкову робити. Зробив підкову й подає йому: «Що, гарна буде ця підкова?» Петро Перший посміхнувся: «Гарна, так не зовсім».- «Чому не зовсім?» — «Вона, - говорить, - слабка».- «Ну, не знаю, - говорить, - що вона слабка!»
Він бере у руки й разгинает цю підкову. Коваль бачить: « Так, дійсно, слабка». Береться працювати іншу: «Ну, а це — гарна буде?» Він і говорить: «Так так собі!»
Та цю розігнув. Він береться третю робити. Третя готова: «Ну, цієї, мабуть, можна підкувати!»
Коваль зробив чотири підкови й підкував. Петро Перший і запитує: «Скільки тобі за підкову?» — «Чотири рублі».
Він подає йому рубль срібний. Коваль побрав і зламав цей рубль: «Так у вас і гроші фальшиві!» Він подає йому другий. Він і другий зламав: «Так дайте, - говорить, - мені гроші гарні!»
Петро Перший виймає двадцять п'ять рублів і подає йому: «На, не ламай грошей, а то ми наїхали — коса на камінь! Я підкову зламав, а ти рублі поламав. Мабуть, що сабоней ти мене. Ти знаєш, хто я такий?» — « Ні, не знаю».- «Я — Петро Великий, ваш государ. Ну, так ось, працюй, як працював, і кажи людям, що государ ламав підкови, а я — його рублі. Ось ми з ним і познакомилися!»
Петро Перший сіл і поїхав і сказав: « До побачення, коваль, ти — гарний молодець!» Та після того його не бачив.