Жила-Була баушка. Поїхала у ліс по хмиз. Раптом чує: у болоті хряснуло, у лядине стукнуло — ведмідь іде: «Бабка, бабка, знімання я кобилку!» — «Не їж, такий-сякий, дам тобі теплушку!» — «Добре, давай!»
Ось іншим разом поїхала баушка за хмизом. У болоті хряснуло, у лядине стукнуло — ведмідь іде: «Бабка, бабка, а я знімання кобилку!» — Не їж, такий-сякий, я дам тобі крепушку!» — «Ну, добре, давай!»
Ось і втретє поїхала бабка за хмизом. У болоті хряснуло, у лядине стукнуло — ведмідь іде: «Бабка, бабка, я знімання кобилку!» — «Не їж, такий-сякий, дам тобі потомбабку!- «Ну, добре».
Баба додому приїхала, кобилку — у стайню, ворота підперла, повечеряла та й спати. Прийшов ведмідь так у ставень стукіт-стукіт: «Бабка, давай посуленое!» — «Яке тобі посуленое?» — «А теплушку!» — « Ох-Ох-Ох, тепло баушке на печушке, на запечушке, ніжки у потолочке, на грядочці!»
Ведмідь лапою тук-тук-тук: «Давай, бабка, посуленое!» — «А яке тобі посуленое?» — «А крепушку!» — « Ох-Хо-Хо, міцні у баушки воротца так міцно підперті!»
Ведмідь втретє тук-тук-тук: «Чого тобі?» — «Давай, бабка, посуленое!» — «А яке тобі посуленое?» — «А потомбабку!» — « Ох-Хо-Хо, потомбабка у ліс не їде так дров не везе!»
Так і обдурила баба ведмедя.