Мужик вивів на базар продавати бика. Підходить покупець, сторгував у мужика бика, дав задатку, указав, куди вести його; у такий-то, мов, будинок.
Веде мужик бика: попадається йому назустріч ще купець.
- Мужик, продай бика!
- Прошу, пан купець.
Сторгувалися, і цей дав задатку, указав, куди вести.
- Я, - говорить, - зараз прийду!
Повів мужик бика далі. Підходить третій покупець, і із цим сторгувався, побрав і у цього задаток, веде до нього бика, а отут і колишні двоє покупців підійшли: той тягне до себе покупку, іншої — до себе...
Справа добром не ладилося, пішли до суду. Доки прохачі пояснювали судді своя справа, мужик стояв у прихожей.
До нього вибігає чиновник і говорить мужикові:
- Якщо даси мені на чай, я тебе навчу, як виправдатися!
- Зроби божеську милість, панотець, будь батьком рідним — заплачу!
- Іде. Що б тебе не запитали, спершу відповідай: «Ну так що?», а потім: «Ось ще!»
Покликали мужика перед суддю.
- Ти, мужик, ось цьому купцеві продав бика? - запитує суддя.
- Ну так що? - говорить мужик.
- А гроші одержував?
- Ось ще!
- А цьому продавав?
- Ну так що?
- А гроші одержував?
- Ось ще!
- Ну, і цьому продавав?
- Ну так що?
- А гроші одержував?
- Ось ще!
- Так що ти — божевільний, чи що?
- Ну так що?
- Пішов геть, ось я тебе у кутузку заховаю! - Ось ще!
Тільки мужик за поріг вийшов, як чиновник доганяє його:
- Давай, мужик, обіцяне, ти обіцяв мені на чай!
- Ну так що?
- Давай, братик!
- Ось ще!
Так і відбився цим мужик.