Іде із села бик, а назустріч йому баран. «Куди йдеш?» — запитує барана бик. «Іду шукати літо», - відповідає той. «Пішли разом», - говорить бик.
Та пішли вони разом. Ідуть удвох вони, а назустріч їм свиня йде. «Куди йдете, братики?» — запитує їхня свиня. «Ідемо від зими до лету», - відповідають ті. «Та я с вами піду», - проситься свиня.
Та пішли вони далі. Ідуть вони, а назустріч їм гусак. «Куди, гусак, ідеш?» — запитують вони. « Від зими до лету», - відповідає гусак. «Підемо разом», - говорить бик.
Та пішла тепер уся четвірка. Ішли, ішли й зустріли півня. «Куди, півень, ідеш?» — запитує гусак. « Від зими я йду до лету», - відповідає півень. «Пішли разом», - покликав бик.
Ідуть вони й розмовляють між собою: «Приходить зима, наступають морози: куди подітися?» Бик і говорить: «Треба хату ставити!» А баран говорить: « У мене гарна шуба, бачиш — яка вовна, я й так зиму перезимую!» А свиня говорить: «Я глибоко у землю зариваюся, зариюся у землю й так зиму перезимую!» А гусак з півнем говорять: « У нас по два крила: злетимо на ялину, одним крилом постелемся, іншим накриємося й так зиму перезимуємо».
Та розійшлися хто куди.
Бик залишився один і початків ставити хату. Ставив, ставив і поставив.
Настала сувора зима: люті морози, снігопади й заметілі. Приходить баран до хати бика й говорить: «Пусти, брат, зігрітися!» Бик відповідає: « У тебе гарна шуба, бачиш, яка вовна, ти й так зиму перезимуєш!» Баран говорить: «Коли не пустиш зігрітися, я розженуся й рогами двері твою у друзки розіб'ю, і тобі буде холодно!» Бик і думає: «Що робити? Адже він мене заморозить». Та пустив бик барана у свою хату, і стали вони жити вдвох.
Приходить свиня: «Пусти, братик...» Бик і говорить: «Ти глибоко у землю зариваєшся; зарийся у землю й так зиму перезимуєш!» Свиня говорить: «Коли не пустиш, я вирию весь фундамент твоєї хати, і тобі буде холодно!» Бик і думає: «Що робити? Адже вона ж мене заморозить!» Пустив і свиню. Та стали жити втрьох.
Приходить і гусак з півнем: «Пусти, братик...» Бик і говорить: « У вас адже два крила; злетите на ялину, одним крилом постелитесь, іншим накрийтеся й так зиму перезимуєте!» Тоді гусак і говорить: «Коли не пустиш, я зі стін своїм дзьобом висмикну мохи, і тобі буде холодно!» А півень кричить: «Коли не пустиш, я взлезу на стелю й зі стелі своїми пазурами обгребу землю, і тобі буде холодно!» Подумав, подумав бик і пустив їх у хату.
Півень зігрівся й початків пісні наспівувати. Бігла лиса по лісу й почува. Підбігла до вікна, дивиться й бачить, що у бика є півень, гусак, свиня й баран. Побігла лиса до вовка й ведмедеві; прибігла й говорить вовкові: «Знаєш що, куме, і ти, дядько Михайло Потапич? Йдемте до бика! У бика є півень, гусак, свиня й баран. Я схоплю гусака й півня, а ви — свиню й барана».
Та пішли. Підходять уводити, увести до ладу дверям, лисиця й говорить: « Ану ж бо, Михайло Потапич, відчиняй двері!» Ведмідь відкрив двері, а лиса підхопилася у хату. А бик як пригорне її рогами до стіни, а баран давай рогами з боків осаджувати! Та доти, поки з неї дух геть. Потім підхопився у хату вовк. Бик вовка теж пригорнув до стіни, а баран рогами його доти тер, поки душу з вовка викотилася колесом. Ведмідь теж кинувся у хату, але вони так прийнялися за нього, той ледве живий вибрався...
А бик зі своїми друзями й дотепер живе у своїй хаті.
Живуть, поживають і добра наживають.