У одному селі жив бідний мужик; дожив він до того, що у нього тільки й залишилася одна ягничка так два гарбузи. Лежить він одного разу на печі й думає: «Немає у мене ні хліба, ні борошна, продати хіба ягничку?» Зліз із грубки, одягся, прив'язав ягничку на мотузку й повів її на ринок продавати.
Іде він повз свою церкву; попадається йому назустріч піп і запитує: «Куди повів ягничку?» — «Продавати, панотець».- «Продай мені?» — «Купи».- «А що просиш?» — «П'ятдесят рублів».- «Що дуже дорого?» — «Так адже, панотець, ягничка-те не проста: з десятком вовків одна впорається».- «Ну, добре!»
Віддав піп мужикові гроші й повів ягничку додому. Раптом вівця побачила двох вовків, забігала, зарвалася, мотузочка й зірвалася, а вовки схопили її й з'їли. Піп потужив, поохав, та й говорить: «Якби мотузочка не порвала, так би ягничка вовкам не піддалася!»
Прийшов додому й говорить попаді: «Ну, матка, я ягничку купив!» — «Ну, добре. А чи багато дав?» — «П'ятдесят рублів».- «Що боляче дорого?» — «Так ягничка-те не проста: з десятком вовків одна впорається».- «Добре, ми її на полювання будемо відпускати, вона нам вовків надавить, а я тобі вовчих шуб нашию». - «Так у мене лихо скоїлося».- «Яка?» — «А коли я вів ягничку - те, вона побачила двох вовків, прагла на них кинутися, а мотузочка-те й зірвалася, вона їм і піддалася, вовки її й з'їли...» — «Ох, ох, панотець!..»
Поохали, поохали, так робити було нема чого.
А мужик, одержавши гроші за ягничку, накупив борошна й напік хлібів, сіл на крамницю й думає: «Тепер у мене хліб є, тільки солі немає. Піду-но я зріжу два гарбузи, продам їх та й купівлю собі солі».
Зрізав два гарбузи, поклав у кошик і пішов продавати. Іде повз церкву, йому назустріч знову піп попадається й запитує: «Куди, мужик, пішов?» — «У місто».- «Навіщо?» — «Жереб'ячі яйця продавати».-«Продай мені».- «Купи».- «Скільки просиш?» — «Десять рублів».- «Що дорого?» — «Так лошата-те висидяться які!» — «А ти навчи мене, як їх висидіти-те».—
«А як прийдеш додому, поклади яйця у пестерь і сядь на них — через місяць вони у тебе й вилупляться».
Віддав піп мужикові гроші, побрав гарбуза й пішов додому. Приходить додому й розповідає попаді, як він купив жереб'ячі яйця й що з ними потрібно робити, щоб висидіти лошат. Попадя дала йому пестерь і веліла поставити на полати. Ось піп сіл; сидить день, сидить два, сидить і тиждень, з пестеря не сходить і думає: «Ось скоро у мене лошата вилупляться».
Трапилося, що у цей час у пана народився син, і посилає пан своїх кучерів до попа, щоб той прийшов і дав дитині ім'я. Приходить кучері до попа й запитує у попаді: «Де панотець?» — «А на що тобі?» — «У пана син народився, так треба йому дати ім'я».- «Він на полатях сидить на яйцях». Кучері підійшли до полатям і говорить: «Панотець! У нашого пана народився син, так іди дай йому ім'я».- «Не піду!» - відповідав піп сердито. « Будь ласка, панотець!» — «Я сказав тобі: не піду, так і не піду! Мені через вашого пана не втрачати ж лошат».
Так і не пішов піп до пана.
Приходить кучері до пана й говорить, що піп не йде. Тоді пан побрав батіг і пішов сам. Приходить до попа й говорить: «Панотець! Дай моєму синові ім'я!» — «Я сказав вам, що не піду», - відповідав піп. « Будь ласка, панотець!» — «Убирайся ти до чорта й із твоїм сином!» — закричав піп. Отут пан і давай його хльостати батогом. Піп довго вертівся й ежился, нарешті стало йому невтерпеж, зіскочив з полатей, схопив свій пестерь і, тримаючи його так, як сидів на ньому, кинувся бігти у поле, а пан з батогом за ним.
Прибіг піп до городу, а у цім місці поруч городу була навалена купа хмизу, по яких сиділи два зайці. Та праг піп перелізти через город, так зачепив пестерем за кіл; пестерь залишився на колі, а піп упав на хмиз. Зайці злякалися й вискочили, а піп думав, що це його лошата, і погнався за ними. Біжить за ними й кричить: « Го-Го-Го! Жеребятки, я ваша матка!»
Зайці втекли у ліс; піп довго бігав по лісу, не міг знайти своїх жеребяток і відвертав додому голіруч.