У деяких палестинах два брати живяше: єдиний багатий, а іншої — убогий. Прииде вбогий брат до багатого коня просити, на чому б йому у ліс по дрова з'їздити. Багатий даде йому кінь. Убогий же нача й хомута прошати; багатий же вознегодовал на брата й не даде йому хомута. Убогий же брат умисли собі прив'язати дровни коня за хвіст, і поїхав у ліс по дрова, і насік віз великий, елико сила коня може везти, і приїхав до двору своєму, і відчинив коміри, а підворіття забув виставити. Кінь же кинувся чрез підворіття й відірвала у себе хвіст. Брат же вбогий до багатого приведе кінь без хвоста; багатий же виді кінь без хвоста, не прийняв у нього коня й поиде на вбогого бити чолом до Шемяке-Судді. Убогий, відаючи, що прийшло лихо його — буде по нього посилка, а у голого давно смечено, що хоженого дати буде нема чого, поиде вслід брата свого.
Та приидоша обоє брата до багатого мужика на нічліг. Мужик нача з багатим братом пити і ясти й веселитися, а вбогого запросити не хотяху до себе. Убогий же вниде на полати, поглядаючи на них, і внезапу впав з полатей і задавив дитину у колисці до смерті. Мужик же поиде до Шемяке-Судді на вбогого бити чолом.
Що йдуть ним до градів укупі (багатий брат і оний мужик, убогий же за ними идяше), прилучися їм іти високим мостом. Убогий розумі, що не бути йому живому від судді Шемяки, і кинувся з мосту: праг ушибиться до смерті. Під мостом син віз батька хворого у лазню, і він потрапив до нього у сани й задавив його до смерті. Син же поиде бити чолом до судді Шемяке, що батька його забив.
Багатий брат прииде до Шемяке-Судді бити чолом на брата, како у коня хвіст висмикнув. Убогий же подня камінь, і зав'язав у плат, і показує за братом, і те помишляет: аще суддя не по мені стане судити, то я його ушибу до смерті. Суддя ж, сподіваючись — сто рубльов дає від справи, наказав багатому віддати кінь убогому, поки у неї хвіст виросте.
Потім прииде мужик, подаде челобитну у убивстві дитини й нача бити чолом. Убогий вийнявши той же камінь і показу судді за мужиком. Суддя ж, сподіваючись — інше сто рубльов дає від іншої справи, наказав мужикові віддати вбогому дружину по тих місць, поки у їй дитина народиться: «Та ти у ті пори побери до себе дружину й з дитиною назад».
Прииде син про батька бити чолом, како задавив батька його до смерті, і подаде челобитну на вбогого. Убогий же, вийнявши той же камінь, показує судді. Суддя, сподіваючись — сто рубльов дає від справи, наказав синові стати на мосту: «А ти, убогий, стань під мостом, і ти, син, так само зіскоч із мосту на вбогого й задави його до смерті».
Суддя Шемяка вислав слугу до вбогого прошать грошей триста рубльов. Убогий же показу камінь і рече: «Аще б суддя не по мені судив, і я праг його ушибить до смерті». Слуга ж прииде до судді й розповіді про вбогого: «Аще б ти не по ньому судив, і він праг тебе цим каменем ушибить до смерті». Суддя нача креститися: «Слава богу, що я по ньому судив!»
Прииде вбогий брат до багатого за суддівським наказом коня прошать без хвоста, поки у їй хвіст виросте. Багатий же не восхоте коня дати, даде йому грошей п'ять рубльов так три чверті хліба, так козу дійну, і помирися з ним вічно.
Прииде вбогий брат до мужика й нача за суддівським наказом дружину прошати по тих місць, поки дитина народиться. Мужик же нача з убогим миритися й даде вбогому п'ятдесят рубльов, так корову з телям, так кобилу з лошам, так чотири чверті хліба, і помирися з ним вічно.
Прииде вбогий до сина за батькове вбивство й нача йому говорити, що « за суддівським наказом тобі стати на мосту, а мені під мостом, і ти кидайся на мене й задави мене до смерті». Син же нача помишляти собі: « Як скочу з мосту, його не задавиш, а сам ушибуся до смерті!» і нача з убогим миритися, даде йому грошей двісті рубльов, так кінь, так п'ять чвертей хліба — і помирися з ним вічно.