Ось пішла одна жінка з дитиною. Іде й підходить уводити, увести до ладу ріці, хоч би ось до Іртиша, і говорить: «Фу ти, ні перевозу ні, ничо! Хоч би чорт перетягнув, чи що!»
Звідки не візьмися є чорт. Він її через ріку перетягнув, а вона не злазить. Везе, везе чорт бабу. Дивиться: мужик іде на базар постоли продавати. Доганяє його чорт і говорить: «Дяденька, миленький, зіштовхни з мене цю бабу!» Та мужик зіпхнув її. «Ну, тепер я тебе віддячу», - сказав чорт.
Приїжджає мужик на базар. А чорт уже замовив, щоб у мужика постоли купували подороже. Усім відразу знадобилися постоли. Мужик усі постоли продав, на ногах тільки залишилися. Прибігає офіцер і говорить: «Де ж мені побрати постоли? Давай переміняємося!»
Та проміняв чоботи на постоли.
Їде мужик, чорт зустрічається: «Ну як? Я ще нагороджу тебе! Ось приїдь до купця, я буду душите його дочку, а ти вилікуєш».
Пішов чорт.
Чує мужик через якийсь час — у торгаша хворіє дочка. Усі доктори собралися (лікарі там більше, докторів тоді мало було). Прийшов мужик, вони лікують. «Ну що ви лікуєте! Дайте я», - говорить він.
Ну ось, тоді він узявся. Дунув, плюнув — і чорт зліз (він риса-те бачить, що він робить). Поправилася дочка — нагородили мужика. Чорт говорить: «Я ще тебе віддячу».
Ось занедужала у князя дочка. Приїжджає вона лікуватися до мужика. Ну, мужик знову дунув, плюнув — чорт зліз. Поправилася дочка — мужика знову нагородили.
Став багатий мужик, вибрали його у церковні старости, у церкву став ходити. А чортові не поглянулось це, і говорить він: «Я нагородив тебе й справу дав — не ходи у церкву!»
А мужик ходить і ходить. Чорт захотів йому помститися.
Занедужала у царя дочка. Приїжджають: «Вилікуй!»
Поїхав. (А він не знає, що чорт мстити прагне.) Обійшов раз, дунув, плюнув — чорт сидить. Інший раз обійшов, дунув, плюнув — сидить чорт і душить царську дочку.
Тоді вийшов мужик на ґанок і крикнув: «Агов, баба, яка їхала на чортові, знову сідай!»
Чорт злякався й бігти.
Та казка вся, мужик перехитрив чорта.